пішла вчора на заняття з самооборони
почитати учасницям коротеньку лекцію про психологічні основи самоборони для жінок -- ну тіпа що нас вчать бути лагідними і турботливими і не показувати гніву і тому подібне.
лишилася на заняття -- ногами-руками помахати.
і зрозуміла одну сумну річ, про яку давно здогадувалася -- я стара, жирна і слабка. а звикла думати про себе як про молоду і сильну.
а опаньки.
і ще гірше -- я не можу згадати те, чим ми займалися на тренуваннях з у-шу. 5 років тренувань ледь не щодня. і я нічого не можу згадати. того, що раніше мені легко і невимушено згадувалося і тілом, і пам"яттю.
величезнеий шматок моєї ідентичності розсипається як пісок крізь пальц.
я в печалі.
лишилася на заняття -- ногами-руками помахати.
і зрозуміла одну сумну річ, про яку давно здогадувалася -- я стара, жирна і слабка. а звикла думати про себе як про молоду і сильну.
а опаньки.
і ще гірше -- я не можу згадати те, чим ми займалися на тренуваннях з у-шу. 5 років тренувань ледь не щодня. і я нічого не можу згадати. того, що раніше мені легко і невимушено згадувалося і тілом, і пам"яттю.
величезнеий шматок моєї ідентичності розсипається як пісок крізь пальц.
я в печалі.