хто всрався -- невістка.
в мене до Фаріон дуже суперечливі почуття.
вона каже часом цілком правильні і розумні речі -- але переміжує їх тотальною маєчнею, тому посилатися на неї без розлогих пояснень, з чим саме я згідна, а в чому ні, і чому саме -- складно, а тому і не варте часу.
але.
мене страшенно харить, коли її звинувачують у тому, що Дамбас тепер у вогні.
росіяни пхали українців рилом в гівно триста років. триста років українцям розповідали, що їхня мова теляча, палили їхні книжки, розстрілювали або ламали або привласнювали їхніх поетів і науковців.
триста років. вважали братами -- але приймали існування українців лише як частини Росії, але жодним чином не як окремого народу, зі своєю мовою та культурою.
і це я навіть не згадую про Жириновського, який розповідає про чоботі в Індійському океані і атомну війну проти України.
а тепер одна старша жінка, в якої нема ані влади, ані ресурсів, сказала, що росіянам місце в Росії (в чому вона цікавим чином сходиться в позиції із російськими націоналістами) -- і все, понеслося, Донбас перелякався, наклав в штани і покликав Росію його захищати.
від однієї. маленької. старої. жінки.
і те, що в пролитій крові дітей Донбасу звинувачує ту нещасну Фаріон так само жінка, Олена Степова, не робить цю ситуацію ані справедливішою, ані прийнятнішою.
отрута імперської чумки настільки потужна і всепроникна, що вилазить навіть у словах тих, хто вважає себе українцями.
зі.
ця ситуація загалом нагадує -- вчергове -- як чоловіки бояться феміністок, бо очікують, що ті чинитимуть з ними те, що чоловіки століттями чинили з жінками.
вона каже часом цілком правильні і розумні речі -- але переміжує їх тотальною маєчнею, тому посилатися на неї без розлогих пояснень, з чим саме я згідна, а в чому ні, і чому саме -- складно, а тому і не варте часу.
але.
мене страшенно харить, коли її звинувачують у тому, що Дамбас тепер у вогні.
росіяни пхали українців рилом в гівно триста років. триста років українцям розповідали, що їхня мова теляча, палили їхні книжки, розстрілювали або ламали або привласнювали їхніх поетів і науковців.
триста років. вважали братами -- але приймали існування українців лише як частини Росії, але жодним чином не як окремого народу, зі своєю мовою та культурою.
і це я навіть не згадую про Жириновського, який розповідає про чоботі в Індійському океані і атомну війну проти України.
а тепер одна старша жінка, в якої нема ані влади, ані ресурсів, сказала, що росіянам місце в Росії (в чому вона цікавим чином сходиться в позиції із російськими націоналістами) -- і все, понеслося, Донбас перелякався, наклав в штани і покликав Росію його захищати.
від однієї. маленької. старої. жінки.
і те, що в пролитій крові дітей Донбасу звинувачує ту нещасну Фаріон так само жінка, Олена Степова, не робить цю ситуацію ані справедливішою, ані прийнятнішою.
отрута імперської чумки настільки потужна і всепроникна, що вилазить навіть у словах тих, хто вважає себе українцями.
зі.
ця ситуація загалом нагадує -- вчергове -- як чоловіки бояться феміністок, бо очікують, що ті чинитимуть з ними те, що чоловіки століттями чинили з жінками.