моя третя колонка
Про лесбійок і фемінізм
Лесбі не лесбі, гомо не гомо -
Кожен любити хоче законно...
Таліта Кум
В побутовій уяві відмінність між лесбійками та феміністками якщо й існує, то дуже ефемерна. Зазвичай ті люди, котрі в житті не бачили ані перших, ані других (а часами навіть й ті, котрі бачили), не мають жодного сумніву, що всі феміністки не голять ноги, ненавидять чоловіків і кохаються лише з жінками. (Або, власне, ні з ким не кохаються, бо прутня не куштували - через те, що всі вони потворні і з неголеними ногима, а хто ж таке жаховисько захоче!)
Було б хибним заперечувати існування зв’язків між фемінізмом і лесбійством. Серед майже безмежного розмаїття фемінізмів (яких, як часами видається, не менше, ніж самих феміністок) існує і лесбійський фемінізм, і тісно пов’язаний із ним сепаратистський фемінізм. Обидва вони належать до радикальної течії, оскільки поділяють погляди щодо тотальної всеохопності патріархату, а також щодо розподілу на дві статі як первинної системи утиску. І лесбійський, і сепаратистський фемінізм вважають, що жіноча сексуальність належить жінкам і що саме жінкам вирішувати, як цю сексуальність реалізовувати собі на радість і на користь.
Однак лесбійський фемінізм скерований на захист та підтримку посутньо лесбійського досвіду і культури як підривного щодо патріархату (складне філософське питання щодо того, чи є лесбійка жінкою, ми розглянемо іншим разом), а от сепаратистський йде набагато далі і вважає, що для розвитку посестримства, жіночої самосвідомості й жіночої культури, цілковито виключених з утискових схем патріархату, треба взагалі відмовитись від стосунків із чоловіками, включаючи не тільки і не стільки сексуальні, а найліпше - взагалі від будь-яких. Як наслідок, прихильниці сепаратистського напряму у фемінізмі вважають будь-який гетеросексуальний секс зрадою жіноцтва і нічим іншим, як зґвалтуванням. Своєрідна точка зору, і не так, щоб дуже поширена, але для ненависників фемінізму будь-який привід згодиться, аби покидатися лайном.
Для кондових антифеміністів будь-яка жінка, що не хоче бути боса, вагітна й заміжня, є затятим ворогом всього для них (незалежно від їхньої статі, віку, рівня освіти й доходів, що мене, до речі, завжди страшенно дивує) найдорожчого (а найдорожче - це, ясна річ, панування чоловіків. Бо вони найрозумніші і найталановитіші. А жінка без чоловіка нічого не варта і неспроможна нічого досягти. І жінок-геніїв не буває. Отак от). І тому в хід йдуть звинувачення в усіх смертних гріхах, серед яких найголовніше - відсутність бажання подобатись чоловікам (тобто нехтування головними жіночими обов’язками, серед яких епіляція, непомітний - чи помітний - макіяж, глибокий виріз на сукні і постійне, до параної, слідкування за власним тілом) і зазирати їм до рота з придуркуватою посмішкою, неначе ти дитини чи просто дурна (або трохи несповна розуму). Логіка, котрою вони послуговуються, дуже проста: якщо жінка активно не прагне чоловічої уваги, вона або не впевнена у собі (бо страшна), або кохається із жінками (бо чоловіків вона не цікавить). Таким чином, у їхньому сприйнятті між лесбійками і феміністками ставиться знак рівняння (інший висновок, що до нього вони доходять - це те, що й лесбійки, й феміністки - страшні).
Але, як не дивно, так само, як не всі феміністки - лесбійки, так і не всі лесбійки - феміністки. Більше того, на широких просторах Мережі мені траплялися лесбійки-антифеміністки. Яким чином в них це поєднувалося, я не розумію, але факт лишається фактом. Однак, на мою думку, було б цілком логічно, якби лесбійки об’єднали зусилля з феміністками (і геї цілком могли б до цього долучитися!) у боротьбі за право кожної людини йти в житті своїм власним шляхом і не зазнавати через це переслідувань. Адже допоки існують люди, котрі вважають за свій священний обов’язок вказувати нам, що і як ми маємо робити - і з ким, зрештою, наша боротьба має тривати. І краще буде, якщо ми будемо у цій боротьбі по одну, спільну, сторону барикад.
P.S. Дозволю собі зацитувати фрагмент з жж-дискусії:
Одна пані (в розмові про феміністок) пише:
Але ж звідкись-то вони беруться?! Не буває так, щоб стереотипи виникали аж зовсім на пустому місці.
Інша їх відповідає:
Звичайно не буває. Ви чули, що євреї мацу на крові християнських немовлят печуть? Ну звичайно, не всі євреї і не всю мацу, але ж диму без вогню не бува? Хоча б одного немовляту християнського точно з’їли? ;-)
А ще одна додає:
А ось один гомосексуальний хлопець свого часу запитав в мене: "Звідки ж тоді взялося уявлення, що всі феміністки озлоблені й ненавидять чоловіків? Не можуть же так вважати, якщо для цього немає жодних підстав!" Я його запитала: " Звідки ж тоді взялося уявлення, що геї - схиблені на сексі збоченці й педофіли? Адже для цього мають бути якісь підстави?" На що він, щоправда, відповів: "Але ж це зовсім інша справа..." :)
було надруковано у часописі "Один из нас", число 2 (51) 2007 рік.
Лесбі не лесбі, гомо не гомо -
Кожен любити хоче законно...
Таліта Кум
В побутовій уяві відмінність між лесбійками та феміністками якщо й існує, то дуже ефемерна. Зазвичай ті люди, котрі в житті не бачили ані перших, ані других (а часами навіть й ті, котрі бачили), не мають жодного сумніву, що всі феміністки не голять ноги, ненавидять чоловіків і кохаються лише з жінками. (Або, власне, ні з ким не кохаються, бо прутня не куштували - через те, що всі вони потворні і з неголеними ногима, а хто ж таке жаховисько захоче!)
Було б хибним заперечувати існування зв’язків між фемінізмом і лесбійством. Серед майже безмежного розмаїття фемінізмів (яких, як часами видається, не менше, ніж самих феміністок) існує і лесбійський фемінізм, і тісно пов’язаний із ним сепаратистський фемінізм. Обидва вони належать до радикальної течії, оскільки поділяють погляди щодо тотальної всеохопності патріархату, а також щодо розподілу на дві статі як первинної системи утиску. І лесбійський, і сепаратистський фемінізм вважають, що жіноча сексуальність належить жінкам і що саме жінкам вирішувати, як цю сексуальність реалізовувати собі на радість і на користь.
Однак лесбійський фемінізм скерований на захист та підтримку посутньо лесбійського досвіду і культури як підривного щодо патріархату (складне філософське питання щодо того, чи є лесбійка жінкою, ми розглянемо іншим разом), а от сепаратистський йде набагато далі і вважає, що для розвитку посестримства, жіночої самосвідомості й жіночої культури, цілковито виключених з утискових схем патріархату, треба взагалі відмовитись від стосунків із чоловіками, включаючи не тільки і не стільки сексуальні, а найліпше - взагалі від будь-яких. Як наслідок, прихильниці сепаратистського напряму у фемінізмі вважають будь-який гетеросексуальний секс зрадою жіноцтва і нічим іншим, як зґвалтуванням. Своєрідна точка зору, і не так, щоб дуже поширена, але для ненависників фемінізму будь-який привід згодиться, аби покидатися лайном.
Для кондових антифеміністів будь-яка жінка, що не хоче бути боса, вагітна й заміжня, є затятим ворогом всього для них (незалежно від їхньої статі, віку, рівня освіти й доходів, що мене, до речі, завжди страшенно дивує) найдорожчого (а найдорожче - це, ясна річ, панування чоловіків. Бо вони найрозумніші і найталановитіші. А жінка без чоловіка нічого не варта і неспроможна нічого досягти. І жінок-геніїв не буває. Отак от). І тому в хід йдуть звинувачення в усіх смертних гріхах, серед яких найголовніше - відсутність бажання подобатись чоловікам (тобто нехтування головними жіночими обов’язками, серед яких епіляція, непомітний - чи помітний - макіяж, глибокий виріз на сукні і постійне, до параної, слідкування за власним тілом) і зазирати їм до рота з придуркуватою посмішкою, неначе ти дитини чи просто дурна (або трохи несповна розуму). Логіка, котрою вони послуговуються, дуже проста: якщо жінка активно не прагне чоловічої уваги, вона або не впевнена у собі (бо страшна), або кохається із жінками (бо чоловіків вона не цікавить). Таким чином, у їхньому сприйнятті між лесбійками і феміністками ставиться знак рівняння (інший висновок, що до нього вони доходять - це те, що й лесбійки, й феміністки - страшні).
Але, як не дивно, так само, як не всі феміністки - лесбійки, так і не всі лесбійки - феміністки. Більше того, на широких просторах Мережі мені траплялися лесбійки-антифеміністки. Яким чином в них це поєднувалося, я не розумію, але факт лишається фактом. Однак, на мою думку, було б цілком логічно, якби лесбійки об’єднали зусилля з феміністками (і геї цілком могли б до цього долучитися!) у боротьбі за право кожної людини йти в житті своїм власним шляхом і не зазнавати через це переслідувань. Адже допоки існують люди, котрі вважають за свій священний обов’язок вказувати нам, що і як ми маємо робити - і з ким, зрештою, наша боротьба має тривати. І краще буде, якщо ми будемо у цій боротьбі по одну, спільну, сторону барикад.
P.S. Дозволю собі зацитувати фрагмент з жж-дискусії:
Одна пані (в розмові про феміністок) пише:
Але ж звідкись-то вони беруться?! Не буває так, щоб стереотипи виникали аж зовсім на пустому місці.
Інша їх відповідає:
Звичайно не буває. Ви чули, що євреї мацу на крові християнських немовлят печуть? Ну звичайно, не всі євреї і не всю мацу, але ж диму без вогню не бува? Хоча б одного немовляту християнського точно з’їли? ;-)
А ще одна додає:
А ось один гомосексуальний хлопець свого часу запитав в мене: "Звідки ж тоді взялося уявлення, що всі феміністки озлоблені й ненавидять чоловіків? Не можуть же так вважати, якщо для цього немає жодних підстав!" Я його запитала: " Звідки ж тоді взялося уявлення, що геї - схиблені на сексі збоченці й педофіли? Адже для цього мають бути якісь підстави?" На що він, щоправда, відповів: "Але ж це зовсім інша справа..." :)
було надруковано у часописі "Один из нас", число 2 (51) 2007 рік.