*Znowu jestem tu*
Сьогодні одна дуже хороша людина нагадала мені про мій інтернет-щоденник. За (не)випадковим збігом обставин думки про те, аби продовжити сюди дописувати ходять за мною та смикають мене за спідницю уже не перший місяць. Тепер, маючи українську мову в ноутбуці (до речі, не думала, що маю таку дивовижну фотографічну пам*ять - майже безпомилково друкую українською без літер на клавіатурі), вирішила таки втілити цей намір у життя.
Відчуваю творчий голод. Але шалено тішуся з того, що влітку маю більше вільного часу на себе. Хоча, його кількість обернено пропорційна моїй зарплатні, але ж в даному випадку не в грошах щастя! ) Так що список справ на літо кожного дня стає все довшим. Аби тільки навчитися все встигнути.
А ще вчора в моїй квартирі з*явилася нова мешканка. Чи мешканці? Я не фанатка кімнатних рослин, але обожнюю гербери і просто не втрималася, побачивши цих красунь. Одразу кімната стала теплішою та затишнішою. Раніше думала, аби завести собі кота. Але в орендованій квартирі, де, крім мене, живуть ще дивакуватий юрист із Познані, який у ванні розмовяє сам із собою та співає гімн Радянського Союзу, та ще один, поки дуууже підозрілий для мене тип, який відсилає мені смс-ки, будучи в сусідній кімнаті, зрозуміла, що ідея з котом - трохи вар*ятська. Так що завела собі вазон. Чим не товариш? )
п. с. Тихий, якщо ти якось ще раз блукатимеш просторами мого щоденника та читатимеш це - то маєш від мене дякую.) І щире побажання таких же творчих починань. Головне - писати і не зупинятися. Колись воно обов*язково виллеться в щось варте друкарень і тиражів. Особисто я в цьому переконана. )
Відчуваю творчий голод. Але шалено тішуся з того, що влітку маю більше вільного часу на себе. Хоча, його кількість обернено пропорційна моїй зарплатні, але ж в даному випадку не в грошах щастя! ) Так що список справ на літо кожного дня стає все довшим. Аби тільки навчитися все встигнути.
А ще вчора в моїй квартирі з*явилася нова мешканка. Чи мешканці? Я не фанатка кімнатних рослин, але обожнюю гербери і просто не втрималася, побачивши цих красунь. Одразу кімната стала теплішою та затишнішою. Раніше думала, аби завести собі кота. Але в орендованій квартирі, де, крім мене, живуть ще дивакуватий юрист із Познані, який у ванні розмовяє сам із собою та співає гімн Радянського Союзу, та ще один, поки дуууже підозрілий для мене тип, який відсилає мені смс-ки, будучи в сусідній кімнаті, зрозуміла, що ідея з котом - трохи вар*ятська. Так що завела собі вазон. Чим не товариш? )
п. с. Тихий, якщо ти якось ще раз блукатимеш просторами мого щоденника та читатимеш це - то маєш від мене дякую.) І щире побажання таких же творчих починань. Головне - писати і не зупинятися. Колись воно обов*язково виллеться в щось варте друкарень і тиражів. Особисто я в цьому переконана. )