Старенький текст про купівлю іграшок на свята. Завлишу тут, щоб не загубвся
Немає більш остєрвєнєлих створінь ніж люди в дитячому магазині напереродні свят.
- де ця йобана черепаха - бурмотить під ніс чувак, перебираючи монстрів і драконів - йобана нінзя на сраному снігоході...
- смотрі, я віжу коня, віжу бобра какого-то, но імєнно того, что он просіл нєту!! - надривно каже жінка в телефон.
- диви, диви воно стріляє оком - каже здоровенний бородань, жамкаючи в долоні якусь гумову тварину з вилупленим лівим оком.
- Іра, я тєбє повторяю, єсть бобьор, но рот у нєго закрит, туда нічьо не всунєш! - жінка зривається на крик.
- дєвушка, підкажіть, цей літак він на що перетворюється? - питає старша пані. Вона пітніє в хутряній шапці. - яка у нього зброя?
- Міша!! іди женщіні поясни про зброю! - кричить асистенка зі стосом коробок. Міша біжить з гвинтівкою напєрєвєс.
- Іра, я купіла какого-то кроля ілі шото такоє, да, єму в рот можно засунуть шар какой-то.. ну будєт рєвєть пусть рєвьот, пофіг уже рєально...
Я тікаю між полицями і туплю в телефон. Зустрічаюсь поглядами з якимось мужиком. Він теж ховається в відділі науково-популярної літератури і тупить в телефон. Там пустіше.
- Юра! Юра, ти де? як тобі така хуйня? - мужик здригається, з-за полиці виходить ще один чувак з драконом - воно димить - каже. Юра ховає телефон і покірно крутить дракона в руках.
- Дєвушка, вам вашого пінгівна тестить? - питає асистентка.
У мене мокра спина, в руках три коробки, під пахвою шарф і шапка, на обличчя впало пасмо, яке я мотаючи головою намагаюсь прибрати, ззаду штовхається натовп, диктують телефони і номери карток на знижку. - мама, скажи есемеску, тобі мала прийти.. та нє, це я тут купляю подарок під йолку..
І я кажу:
Да, потестіть мені пінгвіна.
Асистентка розпаковує пінгвіна, ставить його на стійку, дістає свисток, нахиляється до нього низенько і свистить йому прямо в морду.
Пінгвін клацає клювом і крильцями і починає тихенько співать танго... пааам...пааам... парарам...
- якшо у вас два пінгвіна, то вони можуть співать разом - каже дівчина. - вам показать?
Здається, мені вже жарко в кінчики вух. І, по спині стікає піт як в спортзалі. Рук з коробками я вже давно не відчуваю.
- Покажіть, кажу, звичайно.
Ззаду напирає натовп, в руках у них монстри, дракони, бобри і різнокаліберна зброя.
- Можна ще поплескати в долоньки. - вона дивиться на мене, як я мотиляю головою, борючись з пасмом.
- Я сама поплескаю. - врешті каже вона з розумінням. Емпатія.
Дівчина плескає і пінгвіни співають разом.
Клацають клювами і крильцями. Вони співають останнє танго в Парижі Гато Барб'єрі, бо Христос же рождається.