(no subject)
Мені подобається форма діалогів, тому замість простого відгуку на роман Стівена Кінга «Потрібні речі", вигадана журналістка Варварка візьме інтерв’ю у маловідомої блогерки Мариночки.
- Доброго вечора. Скажіть, будь ласка, скільки часу у вас пішло на цю книгу?
- Доброго. Я почала слухати її минулого літа, а може і весни. А потім закинула, бо вона мені якось не дуже пішла. А осьго на карантині вирішила таки дочитати в текстовому форматі.
- Відомо, що ви велика фанатка творчості Стівена Кінга. З якими б його творами ви б порівняли «Потрібні речі»?
- Я думаю найбільш подібна річ - це звичайно «Воно». Маленьке, вигадане містечко, оплутане павутиною зла. Тільки у «Потрібних речах» кожна павутинка ретельно виписані.
- І це добре?
- Ну… як для кого. Я така читачка, що постійно забуваю імена героїв і хто є хто. Тому після прочитання книги, я полізла у вікіпедію і перечитала як кого звали, що вони купували і кого розіграли.
- То яке загальне враження від книги? Чи порекомендували б ви її?
- Особисто для мене ця книга стала гарною ілюстрацією так званої кризи нерозуміння. Коли люди не чують і не хочуть чути одне одного. Цією осінню я потрапила під її каток і мене добряче розплющило. У «Потрібних речах» ця тема розкрита максимально. Так що з одного боку цей роман можна рекомендувати. Але з іншого боку я б не поставила його в свій особистий ТОП улюблених Кінговських речей. Все-таки це містика, а раз так, то завжди є певна натяжка.
- А яка наступна книга на черзі?
- Навіть не знаю. Почала «Смертельну білизну» Джоан Роулінг, але щось вона мені не йде. Треба якихось оповідань почитати чи що. Можливо мені порадять мої читачі.
- Доброго вечора. Скажіть, будь ласка, скільки часу у вас пішло на цю книгу?
- Доброго. Я почала слухати її минулого літа, а може і весни. А потім закинула, бо вона мені якось не дуже пішла. А осьго на карантині вирішила таки дочитати в текстовому форматі.
- Відомо, що ви велика фанатка творчості Стівена Кінга. З якими б його творами ви б порівняли «Потрібні речі»?
- Я думаю найбільш подібна річ - це звичайно «Воно». Маленьке, вигадане містечко, оплутане павутиною зла. Тільки у «Потрібних речах» кожна павутинка ретельно виписані.
- І це добре?
- Ну… як для кого. Я така читачка, що постійно забуваю імена героїв і хто є хто. Тому після прочитання книги, я полізла у вікіпедію і перечитала як кого звали, що вони купували і кого розіграли.
- То яке загальне враження від книги? Чи порекомендували б ви її?
- Особисто для мене ця книга стала гарною ілюстрацією так званої кризи нерозуміння. Коли люди не чують і не хочуть чути одне одного. Цією осінню я потрапила під її каток і мене добряче розплющило. У «Потрібних речах» ця тема розкрита максимально. Так що з одного боку цей роман можна рекомендувати. Але з іншого боку я б не поставила його в свій особистий ТОП улюблених Кінговських речей. Все-таки це містика, а раз так, то завжди є певна натяжка.
- А яка наступна книга на черзі?
- Навіть не знаю. Почала «Смертельну білизну» Джоан Роулінг, але щось вона мені не йде. Треба якихось оповідань почитати чи що. Можливо мені порадять мої читачі.