Інсайд від Даші

Jan 31, 2020 19:10

Вона приєдналася з початком куріння, від*є дналася 11-го січня.

"... Что тебя кто-то не понял - а выражайся иначе. Обесцениваешь слова комментаторов, если тебе не нравится формулировка, говоришь, что зеркалишь - что ты зеркалишь? Сама себя? Несчастного человека, упавшего в яму бед - вот, что я вижу. Но это не крик о помощи, это крик ярости. На кого угодно - на мироздание, на бога, на конкретных людей, на обстоятельства - но не о помощи. Ты пишешь очень много, очень истерично, надрывно, и я не думаю, что все, кроме меня, кто читает тебя в фб и ЖЖ, знают тебя лично - я думаю, виртуальных знакомых на твоей странице больше одного человека, и.е. меня. И все это невозможно читать. Твои тексты выглядят как вопль обвинений - но Марина, так дела не будет..."

І вона права. Симоненко писав
"Кого оплакувать, кого мені судити,
Кому від серця відбивать замки?

Кого трясти за петельки і душу,
Кого клясти за цю безглузду смерть?
Помер качан - і я кричати мушу,
Налитий смутком і злобою вщерть."

Це проста система байдужих всіх нас. Кожного з нас.

Я не зміню її. Але я хоча б намгалася. Хоча б пробувала не тягнути внмз тих, хто намагаєть вибратись

А те, що у вас летять булавки пасивної агресії, то я попереджала про це 100 раз. Я тому я пишу так багато, щоб людей ранили лише ті меседжі, які вони самі пускали в мене. Рекшту їх мозок просто омене.

А мені вже як людина не допоможеш нічим. Ніхто не вірить, що моя біда ІСНУЄ. Ну як Чайник Рассела.

біль, агонія

Previous post Next post
Up