79 днів (3 дні на проміжному)
Сьогодні подзвонила подруга і привітала з днем народження Владика.
Я не дуже люблю телефонні розмови, їх важче дебажити. Неможливо перечитати хто що сказав, доводиться покладатися на свою пам*ять, а вона в мене все ще неідеальна. Як і всі люди я запам*ятовую не точні формулювання, а меседжі. А меседжі це така штука…
Розумієте, геть усі слова і вирази в нашій мові вони двозначні. Один меседж формує раціональний інтелект, а інший інтелект емоційний. Класичне «Я пам*ятатиму тебе завжди» можна тлумачити формально: в мене хороша пам*ять і немає машинки для її стирання. А можна і емоційно: «я тебе сильно люблю і не зможу розлюбити» АБО «я тебе сильно ненавиджу і не можу припинити ненавидіти». І тут же треба розуміти, що оце АБО - це насправді нестрога дизюнкція, тобто АБО/І. Тому з точки емоційного інтелекту фраза: «я пам*ятатиму тебе завжди» означає «я тебе сильно люблю і не зможу розлюбити, ТОМУ періодично ненавиджу так, що хочу пристукнути нафіг, паразіта такого».
Бачите? Все логічно. Я думаю якщо усім людям, що колись когось по-справжньому любили, таке відчуття знайоме. Он улюблені дітки регулярно доводять батьків до сказу, так що така двоїста природа любові ні для кого не новина. Ну і Веллер в двох останніх главах Пригод Майора Звягіна про це писав…
Але я відволіклася. Серед іншого я грузонула мою подругу фразою, що чоловіки - це породження Хаосу. А вона видала дослівно: «Я хочу думати, що вони хороші». Я щось нагрузила у відповідь якихось дурниць, але це просто недоліки спілкування по телефону, коли формулювати думки приходиться швидко.
Тому що, чорт забирай, я теж хочу думати, що чоловіки (як і всі люди) - хороші. Більше того, якщо я хочу думати, то я і ДУМАЮ, що чоловіки хороші. Хто ж мені заборонить думати, як я сама хочу?
Але, пані та панове, це ніяк не відміняє того факту, що чоловіки (як і жінки) - це породження ХАОСУ*))))
*Ніяк не дійду до опрацювання книги про теорію Хаосу, десь була на телефоні, не пам*ятаю автора.
Я не дуже люблю телефонні розмови, їх важче дебажити. Неможливо перечитати хто що сказав, доводиться покладатися на свою пам*ять, а вона в мене все ще неідеальна. Як і всі люди я запам*ятовую не точні формулювання, а меседжі. А меседжі це така штука…
Розумієте, геть усі слова і вирази в нашій мові вони двозначні. Один меседж формує раціональний інтелект, а інший інтелект емоційний. Класичне «Я пам*ятатиму тебе завжди» можна тлумачити формально: в мене хороша пам*ять і немає машинки для її стирання. А можна і емоційно: «я тебе сильно люблю і не зможу розлюбити» АБО «я тебе сильно ненавиджу і не можу припинити ненавидіти». І тут же треба розуміти, що оце АБО - це насправді нестрога дизюнкція, тобто АБО/І. Тому з точки емоційного інтелекту фраза: «я пам*ятатиму тебе завжди» означає «я тебе сильно люблю і не зможу розлюбити, ТОМУ періодично ненавиджу так, що хочу пристукнути нафіг, паразіта такого».
Бачите? Все логічно. Я думаю якщо усім людям, що колись когось по-справжньому любили, таке відчуття знайоме. Он улюблені дітки регулярно доводять батьків до сказу, так що така двоїста природа любові ні для кого не новина. Ну і Веллер в двох останніх главах Пригод Майора Звягіна про це писав…
Але я відволіклася. Серед іншого я грузонула мою подругу фразою, що чоловіки - це породження Хаосу. А вона видала дослівно: «Я хочу думати, що вони хороші». Я щось нагрузила у відповідь якихось дурниць, але це просто недоліки спілкування по телефону, коли формулювати думки приходиться швидко.
Тому що, чорт забирай, я теж хочу думати, що чоловіки (як і всі люди) - хороші. Більше того, якщо я хочу думати, то я і ДУМАЮ, що чоловіки хороші. Хто ж мені заборонить думати, як я сама хочу?
Але, пані та панове, це ніяк не відміняє того факту, що чоловіки (як і жінки) - це породження ХАОСУ*))))
*Ніяк не дійду до опрацювання книги про теорію Хаосу, десь була на телефоні, не пам*ятаю автора.