(no subject)

Jan 02, 2020 19:34

Або ось ще про Масяню. Із старенького Депресняк.

Друзі Масяні теж не знали, чим їй допомогти. Просто були поруч. Ну і уворачувались від телевізора в голову, так. Та і сама Масяня завжди була в курсі, що в деяких станах не можна людину залишати одну.

Я чесно поереджала, що "співатиму" до нового року. Мені не повірили. Слухать якусь Маринку? Хто вона така? В нас же є зовнішній спеціаліст. Маринка волає за склом екрану від болю від абсурду та газлайтингу? Та ну, цього не може бути. Спеціалістам же видніше.

Словом, вітаю! Ви стали учасниками експерименту Мілгрема! Тільки БЕЗ Мілгрема, ясне діло. Зато із справжнім болем.

Як же його все-таки добратися до цих двох садистів? Хто такий цей всевдо спеціаліст, який порадив прото-антагоністу ігнорувати мої волання? Мені просто потрібне його (чи її) ім*я.

Ладно, я виплила, але якщо вона дає такі поради іншим рідним та друзям людей з подібними проблемами? Хтось же може і НЕ виплисти. Хтось може померти не як особистість*, а як людина. Власне про один випадок самогубства пілся невдалої "допомоги" таких горе-спеціалістів я чула.

*стирання власної особисчтості я переживала кілька разів. Найяскравіцший випадок був 17 листопада. Паршиве відчуття: ти дихаєш, бачиш, чуєш, але таке враження, що власне тебе як індивідуальності більше немає у твоїй голові і ніде в світі. Показано у Хаусі в 4-му сезоні про дзеркальний синдром. Плюс двоє людей незалено одне від одного щось таке підвердили. Клінічна смерть поруч не стояла. При клінічній смерті ти хоч без свідомості. А тут ти ПРИ СВІДОМОСТІ і усвідомлюєш, що тебе більше немає.

Ніби зібрала себе назад, але ця реконтруйована особистість все-одно не може вибачити людей, що так жорстоко її "стерли".


церква на пляжі, хогвардс, дебагінг

Previous post Next post
Up