(no subject)

Dec 23, 2019 21:11

По хорошому мені треба поставити цей дебагінг на таймаут. Але скоро свята. А це значить черговий дедлайн... Сподіваюся знову проміжний... Я ще не хочу на реінкарнацію в нового квантового спостерігача...

Для повної гармоїй цієї історії я маю прожити ще рівно 37 років. Ну типу, щоб можна було сказати, що пік моєї творчості припав на пік мого біологічного існування...

А взагалі цікаво, що дедлайни (тобто лінії смерті) ми прив*язуємо до днів народження. Наших, інших живих і мертвих людей, вигаданих сутностей держав та конституцій...

Нічого містичного, просто людям треба якось синхронізуватися в часом...

...

...по хорошому мені просто треба комусь поплакать... Комусь, не собі...

Проблема в тому... Проблема в тому, що поплакать можна лише людині, що об*єктивно морально сильніша за тебе. Духовно слабша людина просто не витримує чужих сліз. Вона норовть допомогти, щоб це скоріше припинилося. А чужі сльози треба просто ПЕРЕТЕРПІТЬ...

Моїх сліз не витримує ніхто. Ні батько, ні психолог. В їхніх очах не співчуття сильної людини, а лютий страх від власної безпомічності... Бо в моїх сльозах абсолютно незрозуміле, але абсолютно справжнє горе.

Де людині, яка умудрилася заїбати до повного офігіння холодну і байдужу світобудову, знайти людину сильнішу за себе? Ви уявляєте да, до якої міри ця людина задовбує сама себе, коли опиняється в самотності?

...
... а ніхто не пам*ятає, богу таки вдалося створити камінь, який він не зміг би підняти, чи ні?

https://marynochka.dreamwidth.org/850945.html

церква на пляжі, дебагінг

Previous post Next post
Up