(no subject)
Ось, ось спражня казка про МЕНЕ.
Від самих Дяченків (на секундочку), не від когось там!!!
АКУЛА, ЯКА ХОТІЛА СПІВАТИ
Одна акула дуже хотіла співати. Прийшла вона до вчителя співів та й каже:
- Навчи мене!
- Добре, - каже вчитель, - перевіримо твій голос. Заспівай, будь ласка, «а-а-а!»
Акула заспівала. Але щойно вона розкрила рота, учитель побачив акулячі зуби, перелякався і, нажаханий, утік.
Акула з горя проковтнула ноти й пішла далі. Прийшла до оперного театру.
- Я хочу співати! - каже.
- Заспівай нам, - каже режисер, - «а-а-а!».
Акула заспівала, і режисер зі страху звалився в оркестрову яму, а всі музиканти розбіглися хто куди.
Акула зжувала оксамитову кулісу, заплакала та й пішла далі.
Прийшла в хор народної пісні й каже:
- Я хочу співати!
- Заспівай нам, - каже диригент, - «а-а-а!»
Акула розкрила рота - і всі порозбігалися: і хористи, і диригент, і навіть прибиральниця.
Бідолашна акула з горя проковтнула диригентську паличку та й подалася додому.
Дорогою зустрілася їй киця Варварка.
- Чого ти плачеш, акуло? - питає киця.
- Розумієш, - каже акула, - я дуже хочу співати, а всі мене бояться!
- А ти піди на радіо, - сказала киця Варварка. - Там тебе не буде видно, зате дуже добре чути!
Зраділа акула, подякувала киці та й пішла на радіо.
І тепер усі заслуховуються її голосом.
І лише звукорежисер іноді сердиться, коли акула помилково ковтає мікрофони. https://marynochka.dreamwidth.org/834119.html
Від самих Дяченків (на секундочку), не від когось там!!!
АКУЛА, ЯКА ХОТІЛА СПІВАТИ
Одна акула дуже хотіла співати. Прийшла вона до вчителя співів та й каже:
- Навчи мене!
- Добре, - каже вчитель, - перевіримо твій голос. Заспівай, будь ласка, «а-а-а!»
Акула заспівала. Але щойно вона розкрила рота, учитель побачив акулячі зуби, перелякався і, нажаханий, утік.
Акула з горя проковтнула ноти й пішла далі. Прийшла до оперного театру.
- Я хочу співати! - каже.
- Заспівай нам, - каже режисер, - «а-а-а!».
Акула заспівала, і режисер зі страху звалився в оркестрову яму, а всі музиканти розбіглися хто куди.
Акула зжувала оксамитову кулісу, заплакала та й пішла далі.
Прийшла в хор народної пісні й каже:
- Я хочу співати!
- Заспівай нам, - каже диригент, - «а-а-а!»
Акула розкрила рота - і всі порозбігалися: і хористи, і диригент, і навіть прибиральниця.
Бідолашна акула з горя проковтнула диригентську паличку та й подалася додому.
Дорогою зустрілася їй киця Варварка.
- Чого ти плачеш, акуло? - питає киця.
- Розумієш, - каже акула, - я дуже хочу співати, а всі мене бояться!
- А ти піди на радіо, - сказала киця Варварка. - Там тебе не буде видно, зате дуже добре чути!
Зраділа акула, подякувала киці та й пішла на радіо.
І тепер усі заслуховуються її голосом.
І лише звукорежисер іноді сердиться, коли акула помилково ковтає мікрофони. https://marynochka.dreamwidth.org/834119.html