Ну от поревіла я над своєю важкою долею, а воно як поплачеш, то в сон хилить. О, думаю, ура, зараз спробую заснути вдень. Врубила звуки природи і мені майже вдалося.
Ага. Фіг!! Приїхав кур*єр, Ігор щось замовив, батарею до ноутбука. Почекати до жовтня не міг, поки я вийду на роботу. Вигріб, звичайно, хоч і не винен, він мене вчора попереджав і я ніби дала добро.
Але це не питання чиєїсь вини. Це доросле життя, тут триндець може настати і без ніякої вини.
Снодійні можуть перестати діяти. Ок, я перейду на інші. Але якщо я не навчуся засинати нормально і знову уфігачусь у треш: там буде пофіг, хто у чому винен.
Так що не перемикайтесь)))
https://marynochka.dreamwidth.org/726397.html