(no subject)
Я їду в поїзді і на заклик Прохаська мати/написати/розповісти свою історію, відгукнусь своєю. Зараз вона для мене актуальна, трепетна і болюча. Від вечора середи і до завтрашнього, понеділкового, ранку я - без мобільних телефонів. У мене їх два - один з карткою life, другий - mtc. Мені дуже рідко хтось дзвонить, а смс-ки майже ніколи не приходять від когось, крім операторів або смс-розсилок Фокстроту і турфірми, від якої я єдиний раз ще 2,5 роки тому їздила на море. Найцікавішим є те, що минулого разу, коли я була вдома, у мене відбулась телефонна розмова, в якій мене спитали, чи змогла б я бути без телефону. І я, не задумуючись, випалила: "Легко!" І розповіла приблизно таке ж: що мені майже ніхто не дзвонить, і що коли я кілька разів забувала телефон вдома і, вся в очікуванні, бігла після робочого дня дня подивитись, хто мені дзвонив, розчаровано констатувала, що немає жодного пропущеного дзвінка і жодного повідомлення. Тепер же я залишила свої обидва телефони на роботі в Києві, а сама поїхала додому, попередивши своїх друзів про свій приїзд, домовившись про деякі зустрічі і сказавши всім "дзвоніть!". Залишилась остання ніч перед тим, як я зайду на роботу і підбіжу до тих телефонів. І це очікування нагадує мені історію, яку я почула позавчора в "новорічному" фільмі: головна героїня фільму розповідає про те, як вона в дитинстві завжди з нетерпінням чекала, коли під ялинкою з"являться подарунки, потім засинала, а от вранці, коли прокидалась, не бігла дивитись на подарунки і розкривати їх, щоб не зник ефект несподіванки, щоб не втратити відчуття очікування. Так от, тепер я перебуваю в такому ж стані. Тільки в ролі подарунків мали б бути пропущені дзвінки і повідомлення. Впевнена, що маю там багато привітань з Різдвом від хороших людей.
P.S. Залишилось не так вже й багато часу.
P.P.S. Сказала "Легко!" - тепер перевіряю, наскільки.
P.P.P.S. Насправді я не люблю мобільні телефони. Може, якраз і тому, що мені рідко дзвонять, і тому, що часто не дзвонили, коли я дуже чекала, коли це багато для мене означало, давало надії, які так і не справдились. Не люблю їх за те, що, навпаки, бувають моменти, коли хочеш сховатись від цього світу, або кльово проводиш час, а тебе кожні кілька хвилин відволікають, закидуючи безглуздими запитаннями і розмовами ні про що. А ще тому, що через мобільний простір проходить багато брехні, фільтри, які існують в реальному житті, іноді незастосовні до того, що говориться по телефону, і пропускають великий відсоток нещирості, помилок і перебільшень. Потім же в реальному житті від цього страждаєш. А ще тому, що мобільний зв"язок дуже недосконалий, і коли говориш з дорогою тобі людиною, намагаєшся вслухатись в кожен подих, у кожен звук і відтінок настрою, іноді не чуєш цілих фраз, уривки фраз чи - якщо це захоплива розповідь, яку неможливо перервати - цілі частини тексту. І від цього дуже незручно і боляче, неспокійно і неприємно на душі. І зупинити розмову не можеш/не хочеш, і говорити далі несила. Не люблю мобільних телефонів. Краще долати відстані і спілкуватись вживу.
P.P.P.P.S.Дякую всім за привітання з Різдвом. Дуже Вас люблю!
P.S. Залишилось не так вже й багато часу.
P.P.S. Сказала "Легко!" - тепер перевіряю, наскільки.
P.P.P.S. Насправді я не люблю мобільні телефони. Може, якраз і тому, що мені рідко дзвонять, і тому, що часто не дзвонили, коли я дуже чекала, коли це багато для мене означало, давало надії, які так і не справдились. Не люблю їх за те, що, навпаки, бувають моменти, коли хочеш сховатись від цього світу, або кльово проводиш час, а тебе кожні кілька хвилин відволікають, закидуючи безглуздими запитаннями і розмовами ні про що. А ще тому, що через мобільний простір проходить багато брехні, фільтри, які існують в реальному житті, іноді незастосовні до того, що говориться по телефону, і пропускають великий відсоток нещирості, помилок і перебільшень. Потім же в реальному житті від цього страждаєш. А ще тому, що мобільний зв"язок дуже недосконалий, і коли говориш з дорогою тобі людиною, намагаєшся вслухатись в кожен подих, у кожен звук і відтінок настрою, іноді не чуєш цілих фраз, уривки фраз чи - якщо це захоплива розповідь, яку неможливо перервати - цілі частини тексту. І від цього дуже незручно і боляче, неспокійно і неприємно на душі. І зупинити розмову не можеш/не хочеш, і говорити далі несила. Не люблю мобільних телефонів. Краще долати відстані і спілкуватись вживу.
P.P.P.P.S.Дякую всім за привітання з Різдвом. Дуже Вас люблю!