житейське
помітила...
коли напрягів багато, то менше ниєш... зайнятий розгрібанням отого всього...
а от коли їх мало, то від надлишку щастя чи від нічого робити починаєш нити через будь-які дрібниці... шо отак з боку подивитись - смішно... аж... чого тим людям вічно чогось бракує...
зараз як ніколи розумію цінність кожної години... шалено хочеться свободи і закінчення сесії... але нити немаю часу... я як зомбі троха...
і стільки всяких ідей... от коли я все здам, тоді .... полечууууу:)
цінуйте, блін, те, що маєте!!! а не нарікайте на те, чого нема.... і буде вам щастя:)
життя чудове) важливо не провтикати його в погоні за невідомим...
цьом вам)
тримайтесь;)
коли напрягів багато, то менше ниєш... зайнятий розгрібанням отого всього...
а от коли їх мало, то від надлишку щастя чи від нічого робити починаєш нити через будь-які дрібниці... шо отак з боку подивитись - смішно... аж... чого тим людям вічно чогось бракує...
зараз як ніколи розумію цінність кожної години... шалено хочеться свободи і закінчення сесії... але нити немаю часу... я як зомбі троха...
і стільки всяких ідей... от коли я все здам, тоді .... полечууууу:)
цінуйте, блін, те, що маєте!!! а не нарікайте на те, чого нема.... і буде вам щастя:)
життя чудове) важливо не провтикати його в погоні за невідомим...
цьом вам)
тримайтесь;)