Homo viator

[martuha36]

З творчістю Аньки Середи я познайомилась ще в серпні, на Чоті. Покемон привіз зі собою її збірочку віршів та листів.
Сподобалась вона мені з першого погляду на обкладинку, з перших слів передмови: "Homo viator - Людина мандрівна. Так можуть назвати себе багато з нас, поряд із "Homo sapiens". Вірші та листи найчастіше народжуються з мандрів, особливо тоді, коли, крім мандрів, нічого більше нема."
Як приїхали в Франик, одразу пішла в книгарню і купила це чудо собі. Її можна читати і перечитувати... Надихатись простотою та геніальністю.
***
ну то що
де кінець і початок
де якийсь шов чи пройма
як вдягнути цей світ
я не бачу
а вдягнути вже пора -
встидно в двадцять років
бігати в трусиках дитячих мрій

***
Відсутність ритму
за будь-яких умов
смертельна.
Я хочу тебе, бо настроїш
мене,
як приймач
на якусь хвилю,
і я проживу ще довго.

***
Дерева холодні і мокрі.
Гикають, чхають і здригаються,
                                                    бо зимно.
Мені набридло все, окрім цього міста,
Що містом лікує мене щоденно.
За рецептом - так і треба,
Кожен день - рано, в обід і ввечері -
порцію Львова.

***
Я дуже скоро старію:
Кожного дня - на день,
Щомісяця - на місяць,
Дванадцятого червня - на рік.
Часом це відчуття приглушується
Гарною виставою в театрі,
Приємною розмовою з кимось,
Але повністю не стирається.