За півкроку до...

[martharee]

До чого, до речі?
До остаточного руйнування head canon, в якому Герой і Поет - дійсно удвох проти всього світу, де немає місця підтоптаним асасінкам-яжематєрям, де вимолене, вистраждане Диво не міняють на дрібне й банальне сємєйноє счастьє?
До повної деконструкції міфу - міфу про нетутешнє створіння, ельфійського підмінка, шлях до серця якого вдалося знайти одній людині в цілому світі?
До апофеозу постмодерністської гри - коли весело й завзято самі автори розбивають власне створіння на друзки?
Не знаю.
Зовсім не знаю.
Я з тих небагатьох глядачів, для кого "Шерлок" від ВВС ніколи не був просто розвагою, просто ще одним серіалом у переліку побачених за рік. "Рейхенбахське падіння" проїхалося по мені бульдозером - я й досі вважаю, що це глибока, страшна й геніальна історія про те, як заздрість, нікчемство, сірість, збившись у зграю, руйнують долю того, хто обдарованіший, талановитіший... хто просто не-такий-як-усі. І, як на мене, те, що Моффат і Геттіс не спромоглися на гідний катарсис після цієї історії - перша й найсерйозніша їхня помилка. Натомість ми вже два сезони дивимося розвеселий треш, химерний покруч бондіани й "Inception", шарварок з асасинами, бомбами з вимикачем, непереконливими лиходіями, вбивцею в якості морального компаса...
Мені пощастило. У мене впродовж усього свого часу була своя версія щодо того, чому все, що відбулося після Рейхенбаха, нам показують саме так. Ця версія здавалася мені достатньо стрункою й переконливою... і, як свідчать спойлери з передпоказів, вона була хибною.
Ну й нехай собі.
Нехай.
Але мені - от чесно! - неймовірно шкода, що останню проблему свого Шерлока Мофтіси бачать саме так.