про бонусні аспекти гіперчутливості

[marritsa]

отак нюхнеш іноді в найнедоречніший (бо за кермом) момент поліпропіленчику (труба з якого пролежала пару діб на задньому сидінні), і як станеться передоз, тахікардія, змінений стан свідомості, - і осягнеш знову, як-все-влаштоване-в-цьому-світі, а іменно (виробила нову теорію):
якщо ти депресивний і жить особо не хочеться, то прийнявши дозу руйнівної речовини, коли тіло мікро-вбивається, відчуваєш (опять же, мікро, хоча не завжди), наче вмираєш, і тоді стається Преображеняя: раптом розумієш, як любиш цей світ, ці картинки, цю музику, запахи і звуки, відчуття, - і зразу хочеться жити :)
ще й з"являється графоманське натхнення, як добре, що це ніхто не читає))