(no subject)

[marritsa]

я застрягла в страшному замкненому колі, де я ізольована від людей, бо їх лякують масштаби моїх емоцій. які лякають мене не менше - навіть більше і реальніше, бо я з ними стикаюсь безпосередньо щодня і вони мене нищать, хай навіть не будучи ніяк проявленими. не бачачи способу вибратись з цих зибучих боліт, я кидаюсь по допомогу до інших, тих, кого люблю, і тут коло замикається, бо раз за разом все закінчується однаково, замість простягнути руку, вони біжать від мене в ужасе, завжди в найважчий момент, і так повторюється з різними людьми, в різних місцях і різних епохах мого життя, відбувається вибух, чи цунамі, яке ніколи не налазить на голову, і я думаю, що я проклята і приречена.

а сьогодні день народження Крішни, і він знову зненацька неочікувано з'явився в моєму житті і отмочіл наді мною якісь незбагненні шуточки, над якими можна лиш бути малою гордою - щоб не плакать, посміятись