Шекспир. Сонет 66

[marjalutra]

    William Shakespeare

Sonnet 66

Tir'd with all these, for restful death I cry,
As, to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly, doctor-like, controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
  Tired with all these, from these would I be gone,
  Save that, to die, I leave my love alone.

***

Вільям Шекспір

Сонет 66

Мерщій би геть! Я кличу смерть, мов втіху.
Несила жити в цьому світі, де
Між ситими злидар конає тихо,
Довіру щиросерду зрада жде,

Вінчають лаври ницих часто-густо,
Осяйну досконалість топче тьма,
Штовхають цноту до кубла розпусти,
А силу неміч заздрісна лама,

Мистецтву влада затикає рота,
Знавців учена дурість сповила,
І правду зве простацькою голота,
І безпорадне благо — бранець зла.

Мерщій би геть... Та як мені піти,
Коли на самоті лишишся ти!