Чому в Росії бояться навіть вигаданої реальності?
«Те, кто затевает вот это от все, вот эту вот русофобию…»
Чому в Росії бояться навіть вигаданої реальності?
Фільм «Дитина 44» цікавий тим, що навесні цього року його зняли в Росії з прокату, як такий що показує занадто гнітючу і безпросвітну реальність. Зняли в передостанній день, хоч вже переклали і озвучили, розклеїли афіші, додали у розклад, деякі кінотеатри навіть встигли продати квитки.
Зняття фільму з прокату прокоментував міністр культури Росії. За його словами, в «Номері 44» «показана не країна, а Мордор, з фізично і морально неповноцінними недолюдками, криваве місиво в кадрі з якихось орків і упирів».
Фільм не претендує на історичну цінність. Знятий за романом британського автора Тома Роба Сміта. Автор роману поєднав історію Чекатило і сталінські часи, з їх терором і пошуками зрадників. Роман було номіновано на 17 премій. Про деталі, художні домисли і розбіжності можна більше прочитати тут.
Сам фільм досить не складний, з цікавим, але не надто вигадливим сюжетом. Кіно варте хоча б того, щоб побачити як грає молодий але вже іменитий Том Харді і улюбленець публіки, надзвичайний і неперевершений Гарі Олдман.
Цікаво було подивитись, що ж так вибішує москалів. Бо з прокату зняли, але озвучити таки встигли. І одразу вражає: перші ж кадри фільму. Читаю одне - а чую зовсім інше.
Голодомор. Їх головна дражлива тема. На картинці нижче я зберегла три перші скріншоти з фільму. Жовтим шрифтом подана російська озвучка. Задачка для тих, хто навіть трохи не знає англійської мови: знайдіть в англійському тексті слово «Рovolzhye».
Вся ця ситуація з перекладом. Адже він доступний переважно російською. Ну, і хто розуміє - здається є чеською. І ситуація з тим, що фільм було знято з прокату в РФ, і як наслідок його не побачили в Україні. А на той час ми вже рік воювали з росіянами. Тож правий Андрій Бондар: «майже все, що вживає українець, проходить крізь фільтри російської культури, її потреб і особливої оптики». Ми надто залежимо від російського погляду на світ. Зовнішня і внутрішня окупація продовжується.
Але чим же та налякав вигаданий світ росіян, людей, що і так живуть у задзеркаллі?
В Росії бояться навіть художньої вигадки, бо вона зачіпає їх святиню - те, на що спирається сучасна ідеологія: СРСР, перемогу у ВВВ, і ідеалізацію минулого. А також виправдання сталінського терору, вбивств, катувань, Голодомору. Виправдання знищення всього, що чинить хоч якийсь спротив. Знищення заради величності імперії. Виправдання терору - одна з найголовніших цілей і засобів сучасного режиму в РФ.
(Фільм легко знайти. Він зараз в широкому доступі.)
Чому в Росії бояться навіть вигаданої реальності?
Фільм «Дитина 44» цікавий тим, що навесні цього року його зняли в Росії з прокату, як такий що показує занадто гнітючу і безпросвітну реальність. Зняли в передостанній день, хоч вже переклали і озвучили, розклеїли афіші, додали у розклад, деякі кінотеатри навіть встигли продати квитки.
Зняття фільму з прокату прокоментував міністр культури Росії. За його словами, в «Номері 44» «показана не країна, а Мордор, з фізично і морально неповноцінними недолюдками, криваве місиво в кадрі з якихось орків і упирів».
Фільм не претендує на історичну цінність. Знятий за романом британського автора Тома Роба Сміта. Автор роману поєднав історію Чекатило і сталінські часи, з їх терором і пошуками зрадників. Роман було номіновано на 17 премій. Про деталі, художні домисли і розбіжності можна більше прочитати тут.
Сам фільм досить не складний, з цікавим, але не надто вигадливим сюжетом. Кіно варте хоча б того, щоб побачити як грає молодий але вже іменитий Том Харді і улюбленець публіки, надзвичайний і неперевершений Гарі Олдман.
Цікаво було подивитись, що ж так вибішує москалів. Бо з прокату зняли, але озвучити таки встигли. І одразу вражає: перші ж кадри фільму. Читаю одне - а чую зовсім інше.
Голодомор. Їх головна дражлива тема. На картинці нижче я зберегла три перші скріншоти з фільму. Жовтим шрифтом подана російська озвучка. Задачка для тих, хто навіть трохи не знає англійської мови: знайдіть в англійському тексті слово «Рovolzhye».
Вся ця ситуація з перекладом. Адже він доступний переважно російською. Ну, і хто розуміє - здається є чеською. І ситуація з тим, що фільм було знято з прокату в РФ, і як наслідок його не побачили в Україні. А на той час ми вже рік воювали з росіянами. Тож правий Андрій Бондар: «майже все, що вживає українець, проходить крізь фільтри російської культури, її потреб і особливої оптики». Ми надто залежимо від російського погляду на світ. Зовнішня і внутрішня окупація продовжується.
Але чим же та налякав вигаданий світ росіян, людей, що і так живуть у задзеркаллі?
В Росії бояться навіть художньої вигадки, бо вона зачіпає їх святиню - те, на що спирається сучасна ідеологія: СРСР, перемогу у ВВВ, і ідеалізацію минулого. А також виправдання сталінського терору, вбивств, катувань, Голодомору. Виправдання знищення всього, що чинить хоч якийсь спротив. Знищення заради величності імперії. Виправдання терору - одна з найголовніших цілей і засобів сучасного режиму в РФ.
(Фільм легко знайти. Він зараз в широкому доступі.)