Список загиблих після вторгнення РФ

[marisa_t]

Для Бога немає мертвих, всі живі. Тож згадаймо наших братів у молитві.
Зі святими упокой, Христе, в Царстві Небесному де немає недуги, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя.

Comments

[marisa_t]

(продовження)
«Саша служив контрактником третій рік, став десантником ще 2011-го, коли про жодну війну і згадки не було. А деякі люди пишуть в інтернеті, що він пішов воювати за гроші. Як так можна?» - переживає Людмила Котій. Людмила Іванівна більше ніж 30 років працює у школі № 175, була і кухарем, і бібліотекарем, дружить з родиною Сашка: «Останніми днями ми дуже за нього хвилювалися. Дивилися новини зі Слов’янська і Краматорська й розуміли, що там ідуть справжні бої. Але Саша телефонував нам, заспокоював, мовляв, не переживайте, все буде добре, ми вже скоро повернемося! І раптом це страшне повідомлення! Не повернувся...».

Напад на колону десантників на околиці селища Жовтневе готувався заздалегідь і стався серед білого дня. «І ніхто з місцевих не попередив солдатів про засідку, не дав жодного сигналу! - намагається зрозуміти, що сталося, Сергій Бєдний. - Мешканці села бачили, що збираються розстрілювати молодих солдатів, і спокійно дивилися, навіть вели зйомку! Хоча б одна людина закричала або свиснула, й хлопці залишилися б живі... Невже всі так залякані? Або всі стали на бік загарбників?»

♦ Можливо, це невидима війна, яку розпочали слова російської брехні в інтернеті, перетворила звичайних людей на спільників убивць. Однак жодна брехня не виправдає тих, хто приніс ненависть і біль на чужу землю.

Тільки б про Сашу Якимова не забула держава після війни, переймаються селяни в Кулиничах. Звичайно, друзі допомагають Тетяні, але має бути офіційна допомога, щоб ростити дитину - чекають, що народиться хлопчик. І головне, про що хвилюються - щоб Саша загинув не даремно. Мріють, щоб син Олександра Якимова не знав війни і жив у кращій країні, яку захищав його батько, справжній воїн України.

Альона СОКОЛИНСЬКА, Харків