Список загиблих після вторгнення РФ

[marisa_t]

Для Бога немає мертвих, всі живі. Тож згадаймо наших братів у молитві.
Зі святими упокой, Христе, в Царстві Небесному де немає недуги, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя.

Comments

[marisa_t]

«Світлий і добрий. Кращий!»

Харків тужить за 20-річним десантником Олександром Якимовим, який загинув 13 травня під Краматорськом від кулі терориста

У маленькому селищі Кулиничі, яке нещодавно було передмістям Харкова, де всі люди - як на долоні, Саша Якимов зростав у всіх на очах. «Світлий і добрий. Кращий!» - говорять про нього односельці та сусіди. «Викладався у всьому по максимуму», - говорять друзі. «Його любили всі, - повторюють учителі й директор школи № 175. - І як учня, і як просто гарного хлопця, який завжди допомагав сумку донести».

На похороні Олександра Якимова 16 травня зібралися випускники останніх років, педагоги, рідні, товариші по службі. Сашу ховали зі сльозами, з теплими словами, з військовими почестями.

♦ «Він був кращим і героєм, вже у школі у нього була чітка мета. Він мислив у двадцять так, як люди мислять у сорок. Багато хто з наших однолітків не знав, куди вступати, яку професію обрати, а він з дитинства вирішив, що буде військовим, і серйозно до цього готувався, - розповідає третьокурсник юридичної академії Сергій Бєдний, друг Сашка з дитинства, майже брат, оскільки його мама замінила Сашку рідну матір, яка залишила його маленьким на батька й бабусю. - Я з нього брав приклад в усьому, особливо у спорті. Ми займалися футболом, баскетболом, боксом, ходили разом до тренажерного залу. Ще Саша грав у шахи, говорив, що воїнові потрібна не лише фізична підготовка, але й стратегічне мислення».

Грошові питання його «не надихали», запевняють друзі. Важливими для майбутнього десантника були мужність, військова справа, робота над собою. Щоб не було перешкод для військової служби, Саша перед медкомісією сам пішов на операцію, виправив давній перелом носа. Хлопець готувався до військової кар'єри і збирався продовжувати навчання після служби у військах ПДВ.

Куля бойовиків 13 травня в селищі під Краматорськом обірвала життя світлого воїна, зробила вдовою молоду дружину Таню, яка має ось-ось стати мамою. Декілька тижнів Сашко не дожив до свого 21 дня народження - 4 червня. До свіжої могили продовжують приїжджати товариші по службі з різних кінців України.

Немислимо, що чудовий повний життя і планів хлопчина загинув у неоголошеній війні, підступній і звірячо жорстокій.

♦ Загинув, захищаючи землю від кого? Від терористів, диверсантів і бандитських формувань, що заполонили Південний Схід країни. А ще від орди анонімних інтернет-тролів і псевдожурналістів, які, підміняючи поняття, називають «нацистами» тих, хто сміє любити Україну. Сьогодні на інтернет-сторінках, де розповідають про загибель українських солдатів, невидимі брехуни поливають їх потоками бруду, цинічно й безкарно перекручують факти й істину, міняючи місцями захисників і нападників, повторно розстрілюючи героїв країни словом «найманці», називаючи при цьому озброєних новітніми зразками російської зброї диверсантів і погромників «мирними протестувальниками».