Майдан. Слова подяки.
Тут буде не художній текст, а перелік тих, кому хочеться подякувати. Це не підбиття підсумків. Нема навіть відчуття завершеності. Бо все тільки починається, чи можливо якісно продовжується. Але слова вдячності доречні завжди. Тож далі по пунктах.
Хочу висловити безмежну вдячність і низький уклін:
- Кожному, хто вийшов на майдан. Майдан у Києві, майдан у своєму місті і містечку. На майдан закордоном, на майдан соцмережевий. Кожен приймав для себе особисто це рішення, розмірковуючи чи не вагаючись. Але зробивши цей крок ми перемогли страх. Це немов персональний вихід з Єгипту.
- Кожному хто зазнав побоїв, болю, приниження і страху від дій міліції та беркуту. Наші серця з вами. Дотепер неможливо дивитись без сліз кадри з ночі побиття студентів. І дотепер здригаюсь, згадуючи ніч на 11-те грудня.
- Кожному, хто приїхав і продовжує приїжджати на Майдан у Київ. Я щиро вдячна українцям зі сходу і заходу. Окремий низький уклін львів’янам, тернополянам, лучанам і всім західнякам. Коли щось ось таке стається, і ти бачиш чоловіків, які не замислюються, а просто пакують речі і вирушають на Київ. Коли ти бачиш колони автомобілів і автобусів, що їдуть і їдуть - ця рішучість викликає повагу і захоплення. Напевно це вроджене. Знання, що вирішується доля країни, відчуття відповідальності.
- Кожному киянину. Всім хто вийшов на майдан. Тим, хто годує, поселяє у себе, приносить їжу, долучається до нічної варти. Пам'ятаю себе малою, часи революції на граніти. Розмови батьків про те, що студенти голодують. Моє дитяче «чому?». Їх доросле, що треба підтримати, віднести хоча б чаю. Оце напевно теж вже вроджене у киян, що треба підтримати, треба нести.
- Кожному чесному журналісту. Викривачам корупційних схем, чесним оглядачам, мужнім репортерам, сміливим фотожурналістам, мудрим аналітикам. Всім, хто постраждав від бій беркуту і міліції, окремі співчуття і пошана.
- Всім політв'язням слова вдячності і підтримки. Ви мужні, ви сильні! Тримайтеся! Ми з вами. А зло не довговічне.
- Кожному європейському політику, журналісту і громадянину. Всім - за підтримку, співпереживання, увагу і висвітлення в пресі, на сторінках і в соцмережах.
- Тим, хто не лишився байдужим. Тим хто за сотні кілометрів, чи за станом здоров'я, чи за іншими обставинами не може бути присутнім. Але співпереживає, долучається і просто не може бути осторонь.
- Всім креативщикам за гумор і інформаційне наповнення. Митцям, музикантам, кінооператорам і режисерам за невпинний рух творчості.
- Письменникам та інтелектуалам за підтримку і розраду словом, що як відомо не твердая криця, але важливіше за зброю в такі часи.
- Окремо: Невимовна вдячність «Громадському», всім його журналістам, технікам і всім-всім причетним. Всім лайв-стрімерам і репортерам. Щоб ми без вас робили?
(список доповнюватиметься)
Хочу висловити безмежну вдячність і низький уклін:
- Кожному, хто вийшов на майдан. Майдан у Києві, майдан у своєму місті і містечку. На майдан закордоном, на майдан соцмережевий. Кожен приймав для себе особисто це рішення, розмірковуючи чи не вагаючись. Але зробивши цей крок ми перемогли страх. Це немов персональний вихід з Єгипту.
- Кожному хто зазнав побоїв, болю, приниження і страху від дій міліції та беркуту. Наші серця з вами. Дотепер неможливо дивитись без сліз кадри з ночі побиття студентів. І дотепер здригаюсь, згадуючи ніч на 11-те грудня.
- Кожному, хто приїхав і продовжує приїжджати на Майдан у Київ. Я щиро вдячна українцям зі сходу і заходу. Окремий низький уклін львів’янам, тернополянам, лучанам і всім західнякам. Коли щось ось таке стається, і ти бачиш чоловіків, які не замислюються, а просто пакують речі і вирушають на Київ. Коли ти бачиш колони автомобілів і автобусів, що їдуть і їдуть - ця рішучість викликає повагу і захоплення. Напевно це вроджене. Знання, що вирішується доля країни, відчуття відповідальності.
- Кожному киянину. Всім хто вийшов на майдан. Тим, хто годує, поселяє у себе, приносить їжу, долучається до нічної варти. Пам'ятаю себе малою, часи революції на граніти. Розмови батьків про те, що студенти голодують. Моє дитяче «чому?». Їх доросле, що треба підтримати, віднести хоча б чаю. Оце напевно теж вже вроджене у киян, що треба підтримати, треба нести.
- Кожному чесному журналісту. Викривачам корупційних схем, чесним оглядачам, мужнім репортерам, сміливим фотожурналістам, мудрим аналітикам. Всім, хто постраждав від бій беркуту і міліції, окремі співчуття і пошана.
- Всім політв'язням слова вдячності і підтримки. Ви мужні, ви сильні! Тримайтеся! Ми з вами. А зло не довговічне.
- Кожному європейському політику, журналісту і громадянину. Всім - за підтримку, співпереживання, увагу і висвітлення в пресі, на сторінках і в соцмережах.
- Тим, хто не лишився байдужим. Тим хто за сотні кілометрів, чи за станом здоров'я, чи за іншими обставинами не може бути присутнім. Але співпереживає, долучається і просто не може бути осторонь.
- Всім креативщикам за гумор і інформаційне наповнення. Митцям, музикантам, кінооператорам і режисерам за невпинний рух творчості.
- Письменникам та інтелектуалам за підтримку і розраду словом, що як відомо не твердая криця, але важливіше за зброю в такі часи.
- Окремо: Невимовна вдячність «Громадському», всім його журналістам, технікам і всім-всім причетним. Всім лайв-стрімерам і репортерам. Щоб ми без вас робили?
(список доповнюватиметься)