Dec 02, 2013 02:52
Ось воно. Це забуте з 2004 року відчуття. Коли всередині тебе все стиснулось і не підпускає.
Коли не можна вимкнути новини, інтернет. Бо вони життєво необхідні.
Страх і тривога всередині не відпускають. Страшні, болючі кадри і відео.
Очікування підтримки світу. Бо це таки підтримує.
І молитва, яка переходить часом на "Господи помилуй",
а часом і на одне лише; "Господи, Господи, Господи"
І надія жевріє.
рефлексії,
Україна,
враження,
роздуми