На честь сьогоднішнього дня хочеться тут згадати кохання Оноре де Бальзака і Евеліни Ганської.
А почалося все з листування. Спочатку анонімного і стриманого. Потім більш захопленого і пристрасного. Потім вони познайомились (розвіртуалізувались))). А одружитись змогли лише після 17 років знайомства.
Евеліна Ганська: “Я читала Ваші твори, а серце моє калатало. Ви показуєте високу гідність жінки... Мене захоплює у Вас надзвичайно чутлива душа, адже завдяки їй Ви розгадали душу жінки”.
“Для Вас я іноземка і залишусь нею на все моє життя”.
Бальзак: “О, моя дорога Єво, у мене тільки ти одна в цілому світі, все моє життя. Я дихаю, думаю, працюю тільки дякуючи тобі і тільки для тебе”.
“В моїх листах ти знайдеш тільки себе і мою невичерпну любов. Будь обережна, перлино моя. Скажи мені, що ти завжди будеш мене кохати, а я, ти повинна це знати, Єво, я люблю тебе на все життя... Я щасливий жити вічністю нашого почуття, нехай обмежену часом, але все ж вічністю для нас”.
“Якби я не любив тебе, аж до обожнення, то вже б давно не існував... Хочу мати тебе за дружину, інакше не хочу жити”.
“О кохана моя, коли б ми могли нарешті жити разом, серце біля серця, одне для одного, без будь-яких пут!”
“Ви маяк, ви щаслива зірка. Ви даруєте втіху, кохання і честь. Пересититися вами неможливо”.
Евеліна (у листі до брата):
“... Його геній примушує тебе піднестись над собою. ... Він любить мене, і я відчуваю, що ця любов найдорогоцінніше із всього, що було в моєму житті”.
Вже перед одруженням Евеліна пише в листі до брата Адама Ржевуського:
“Скільки смутку в цьому нашому чудовому романі. Я знаю добре, надто добре, що пан Бальзак - приречений і що навіть при найкращому догляді не зможе прожити довго... Щастя для нього, що він про це не знає, і що він увесь сповнений планів на майбутнє, про які я слухаю зі стиснутим серцем, бо знаю аж надто добре, що немає для нас майбутнього!... Я залишусь йому вірною наперекір усім і, кажуть лікарі, він незабаром має померти, нехай він умре з рукою в моїй руці та з моїм образом у серці... ”
Евеліна Ганська після смерті Бальзака зізнається в листі до брата:
“Мало жінок мали таке щастя, яке мала я: бути другом, порадником, єдиною любов’ю людини, яка завжди вважатиметься одним із найбільших письменників свого часу І я можу тільки пишатися тим, що була його натхненням, утіхою, підтримкою, ...і що завдяки мені, моїй любові та моїй відважності його останні дні на землі були щасливими, хоч на короткий час він зазнав цілковитого щастя, здійснених сподівань”.
Їх історія тут
А почалося все з листування. Спочатку анонімного і стриманого. Потім більш захопленого і пристрасного. Потім вони познайомились (розвіртуалізувались))). А одружитись змогли лише після 17 років знайомства.
Евеліна Ганська: “Я читала Ваші твори, а серце моє калатало. Ви показуєте високу гідність жінки... Мене захоплює у Вас надзвичайно чутлива душа, адже завдяки їй Ви розгадали душу жінки”.
“Для Вас я іноземка і залишусь нею на все моє життя”.
Бальзак: “О, моя дорога Єво, у мене тільки ти одна в цілому світі, все моє життя. Я дихаю, думаю, працюю тільки дякуючи тобі і тільки для тебе”.
“В моїх листах ти знайдеш тільки себе і мою невичерпну любов. Будь обережна, перлино моя. Скажи мені, що ти завжди будеш мене кохати, а я, ти повинна це знати, Єво, я люблю тебе на все життя... Я щасливий жити вічністю нашого почуття, нехай обмежену часом, але все ж вічністю для нас”.
“Якби я не любив тебе, аж до обожнення, то вже б давно не існував... Хочу мати тебе за дружину, інакше не хочу жити”.
“О кохана моя, коли б ми могли нарешті жити разом, серце біля серця, одне для одного, без будь-яких пут!”
“Ви маяк, ви щаслива зірка. Ви даруєте втіху, кохання і честь. Пересититися вами неможливо”.
Евеліна (у листі до брата):
“... Його геній примушує тебе піднестись над собою. ... Він любить мене, і я відчуваю, що ця любов найдорогоцінніше із всього, що було в моєму житті”.
Вже перед одруженням Евеліна пише в листі до брата Адама Ржевуського:
“Скільки смутку в цьому нашому чудовому романі. Я знаю добре, надто добре, що пан Бальзак - приречений і що навіть при найкращому догляді не зможе прожити довго... Щастя для нього, що він про це не знає, і що він увесь сповнений планів на майбутнє, про які я слухаю зі стиснутим серцем, бо знаю аж надто добре, що немає для нас майбутнього!... Я залишусь йому вірною наперекір усім і, кажуть лікарі, він незабаром має померти, нехай він умре з рукою в моїй руці та з моїм образом у серці... ”
Евеліна Ганська після смерті Бальзака зізнається в листі до брата:
“Мало жінок мали таке щастя, яке мала я: бути другом, порадником, єдиною любов’ю людини, яка завжди вважатиметься одним із найбільших письменників свого часу І я можу тільки пишатися тим, що була його натхненням, утіхою, підтримкою, ...і що завдяки мені, моїй любові та моїй відважності його останні дні на землі були щасливими, хоч на короткий час він зазнав цілковитого щастя, здійснених сподівань”.
Їх історія тут