цифровий настрій
ми живемо вже в надто дивній цифровій реальності:
вірус/троян/ворм/спайваре/адваре і т.д. і т.п. у нас вже абсолютна НОРМА де-факто.
Знайома з купою людей, які працюють на своїх домашніх/робочих компах з активованими антивірусами, що віджирають їм масу ресурсів, знають, що у них "завівся" вірус і тільки просять його, як якогось домовика, щоб не заважав їм робити свою роботу.
В інституті студентська мережа така завірусована, що часами той весь зоопарк вже дуріє в тій мережі сам від себе і зробити з тим в принципі нічого ніхто не може.
На кафедрі перевстановлення віндовса з причини якогось деструктивного віруса (зі зносом всіх даних) на моїй пам'яті відбувалося вже раз 5, щонайменше.
Вчора зловила себе на тому, що ставлячи малому чергову кров-з-носа-йому-потрібну забавку на його персональний ноут, проігнорувала повідомлення про троян (забавка, куплена на фірмовому СД), бо за пару днів будем певно той ноут переставляти.
Патчі до вінди (критичні!) приходять ледве чи не що пару днів.
Що пару тижнів приходиться оновляти софт і на серверах (де вінди й близько не тримаю).
Коли розказую студікам про ботівські мережі (як приклад розподілених обчислень, хе-хе), називаю якісь дивні цифри в кілька мільйонів машин на мережу, говорю про аналогію з нарко- і порнобізнесом, сама дивуюся, куди воно все рухається.
От ще приклад того, що на сьогоднішній день контролювати можна фактично все: http://www.opennet.ru/opennews/art.shtml?num=20818, треба тільки дуже захотіти і вміти вчитись.
Кожен софт вразливий.
Нема нічого надійного в цифрі і не буде, бо все це ПЗ роблять люди.
Проблеми архітектурного характеру (в першу чергу), ясно. Проблеми, як компроміс між маркетингом і системним архітектором, я думаю. Проблеми, як компроміс між функціональністю (не важливо потрібною чи непотрібною) і простотою.
От про простоту, зрештою, можна вже й назовсім забути, нажаль.
А я сама, до речі, працюю на вінді, що не переставлялась з 2002 року і не юзаю жодних антивірусів з причин небажання поступатися ресурсами. В більшості випадків, коли розумієш, що робиш, так навіть можна жити. Коли приходить замовник зі своїми картинками чи текстами до проекту, його флешку я втикаю на сервер, де соїть FreeBSD, там же можу й на віруси перевірити, якщо мені дуже вже захочеться комусь щось довести.
А вдома (і в інститут ношу) свій маленький ноут під Ubuntu, і їхні віруси мене нафіг не гребуть :).
Ну але то поки що, я думаю.
Далі буде гірше.
Люди придумають якісь закони для пояснення життя цифрового світу, так, як придумали закони функціонування світу суспільного і економічного (і що нам ті закони зараз дають, га?). Ці закони будуть виведені з наукових спосережень над життям цифрової реальності, і, хоч всім нам ясно, що 1+1=10, і звідси все можна вивести, загалом 1+1<>10, якщо їх взати мільярди раз, вони творять щось нове, якогось такого цифрового монстра, організм, що живиться фіг зна чим, а живе всюди навколо нас, не тільки в тих кабелях, якими ми жахливо пообплутували Землю, а вже навіть в повітрі де є бездротові мережі...
Залишається тільки вірити в якісь механізми саморегуляції чи що. Фіг зна, як то воно все буде, але з-під якого-небудь контрою цифровий світ вже вийшов. Зрештою, по великому рахунку, як і екноміка, і суспільство теж.
:)
вірус/троян/ворм/спайваре/адваре і т.д. і т.п. у нас вже абсолютна НОРМА де-факто.
Знайома з купою людей, які працюють на своїх домашніх/робочих компах з активованими антивірусами, що віджирають їм масу ресурсів, знають, що у них "завівся" вірус і тільки просять його, як якогось домовика, щоб не заважав їм робити свою роботу.
В інституті студентська мережа така завірусована, що часами той весь зоопарк вже дуріє в тій мережі сам від себе і зробити з тим в принципі нічого ніхто не може.
На кафедрі перевстановлення віндовса з причини якогось деструктивного віруса (зі зносом всіх даних) на моїй пам'яті відбувалося вже раз 5, щонайменше.
Вчора зловила себе на тому, що ставлячи малому чергову кров-з-носа-йому-потрібну забавку на його персональний ноут, проігнорувала повідомлення про троян (забавка, куплена на фірмовому СД), бо за пару днів будем певно той ноут переставляти.
Патчі до вінди (критичні!) приходять ледве чи не що пару днів.
Що пару тижнів приходиться оновляти софт і на серверах (де вінди й близько не тримаю).
Коли розказую студікам про ботівські мережі (як приклад розподілених обчислень, хе-хе), називаю якісь дивні цифри в кілька мільйонів машин на мережу, говорю про аналогію з нарко- і порнобізнесом, сама дивуюся, куди воно все рухається.
От ще приклад того, що на сьогоднішній день контролювати можна фактично все: http://www.opennet.ru/opennews/art.shtml?num=20818, треба тільки дуже захотіти і вміти вчитись.
Кожен софт вразливий.
Нема нічого надійного в цифрі і не буде, бо все це ПЗ роблять люди.
Проблеми архітектурного характеру (в першу чергу), ясно. Проблеми, як компроміс між маркетингом і системним архітектором, я думаю. Проблеми, як компроміс між функціональністю (не важливо потрібною чи непотрібною) і простотою.
От про простоту, зрештою, можна вже й назовсім забути, нажаль.
А я сама, до речі, працюю на вінді, що не переставлялась з 2002 року і не юзаю жодних антивірусів з причин небажання поступатися ресурсами. В більшості випадків, коли розумієш, що робиш, так навіть можна жити. Коли приходить замовник зі своїми картинками чи текстами до проекту, його флешку я втикаю на сервер, де соїть FreeBSD, там же можу й на віруси перевірити, якщо мені дуже вже захочеться комусь щось довести.
А вдома (і в інститут ношу) свій маленький ноут під Ubuntu, і їхні віруси мене нафіг не гребуть :).
Ну але то поки що, я думаю.
Далі буде гірше.
Люди придумають якісь закони для пояснення життя цифрового світу, так, як придумали закони функціонування світу суспільного і економічного (і що нам ті закони зараз дають, га?). Ці закони будуть виведені з наукових спосережень над життям цифрової реальності, і, хоч всім нам ясно, що 1+1=10, і звідси все можна вивести, загалом 1+1<>10, якщо їх взати мільярди раз, вони творять щось нове, якогось такого цифрового монстра, організм, що живиться фіг зна чим, а живе всюди навколо нас, не тільки в тих кабелях, якими ми жахливо пообплутували Землю, а вже навіть в повітрі де є бездротові мережі...
Залишається тільки вірити в якісь механізми саморегуляції чи що. Фіг зна, як то воно все буде, але з-під якого-небудь контрою цифровий світ вже вийшов. Зрештою, по великому рахунку, як і екноміка, і суспільство теж.
:)