чи стане коли небуть легше???
Ось чому буває просто так паскудно...десь там, незнаю де...
Кажуть що коли людина помирає, її тіло за секунду стає легшим на декілька грамів, і те що ми губим при смерті, мало би бути душею...
Але хто ж нам скаже, чи губим ми її в той момент лише тілом, чи не знайдем її взагалі...
Зараз моє пригнічення, і роздуми плинуть абсолютно спонтанно...
Так, у мене в цьому світі є люди, що завжди мене підтримають, та намагатимуться зрозуміти...
проте як вони зараз змогли б відчути що зі мною, якщо я і сама не встані цього зробити=(
Одна надзвичайно розумна людина сказала, що кохаючи, всі занадко розумні думки заважають, бо це кохання-почуття, і йому треба слідувати вільно, не замислюючись...
але що я здатна з собою зробити, коли мене скрізь переслідують думки...
Мене не відпускають, але я і нехочу іти...
Мене не тримають, але втриматись сама я не встані...
то що ж це за почуття, що просто зносить дах від роздумів...
Якщо саме це і є кохання-то воно жахливе!
Кажуть що коли людина помирає, її тіло за секунду стає легшим на декілька грамів, і те що ми губим при смерті, мало би бути душею...
Але хто ж нам скаже, чи губим ми її в той момент лише тілом, чи не знайдем її взагалі...
Зараз моє пригнічення, і роздуми плинуть абсолютно спонтанно...
Так, у мене в цьому світі є люди, що завжди мене підтримають, та намагатимуться зрозуміти...
проте як вони зараз змогли б відчути що зі мною, якщо я і сама не встані цього зробити=(
Одна надзвичайно розумна людина сказала, що кохаючи, всі занадко розумні думки заважають, бо це кохання-почуття, і йому треба слідувати вільно, не замислюючись...
але що я здатна з собою зробити, коли мене скрізь переслідують думки...
Мене не відпускають, але я і нехочу іти...
Мене не тримають, але втриматись сама я не встані...
то що ж це за почуття, що просто зносить дах від роздумів...
Якщо саме це і є кохання-то воно жахливе!