Питання дружби
Так, ми вже не ті, ким були у школі, в університеті... Ми пішли працювати і бажання полежати на дивані пересилює бажання вийти прогулятись з друзями. А може просто іноді не вистачає якогось поштовху, дзвінка від подруги: "Відривай свою задню частину від дивану і пішли поп*ємо чайку або чогось міцнішого, або просто прогуляємось, якщо вже немає грошенят в гаманці (таке буває)". Я не самотня: у мене є сім*я і я знаю, що у мене є друзі, я просто про це знаю, навіть якщо ми не бачимось місяцями, і тижнями не зідзванюємось. Я точно знаю: якщо я буду сидіти і чекати від когось дзвінка, то нічого не відбудеться. Якщо ніхто не дзвонить, я не ображаюсь, ми всі зайняті, навіть якщо просто відпочиваємо. Дружба - це перш за все свобода, коли не потрібно ні перед ким виправдовуватися...
У мене все. А ні, не все...
Так, можливо я поганий друг, і не можу зрозуміти, коли саме людині погано і коли вона потребує якогось підбадьоруючого слова, та й говорити цих слів я не дуже вмію, максимум, що я можу зробити, так це вислухати, в більшості ж випадків людині треба виговоритись. Тим більш як ти можеш дати пораду, якщо ніколи не був на місці свого друга і не можеш навіть уявити, що він відчуває?
Можливо, це страх від того, що я не зможу допомогти своєму другу, не дає мені взяти телефон і набрати номер...
У мене все. А ні, не все...
Так, можливо я поганий друг, і не можу зрозуміти, коли саме людині погано і коли вона потребує якогось підбадьоруючого слова, та й говорити цих слів я не дуже вмію, максимум, що я можу зробити, так це вислухати, в більшості ж випадків людині треба виговоритись. Тим більш як ти можеш дати пораду, якщо ніколи не був на місці свого друга і не можеш навіть уявити, що він відчуває?
Можливо, це страх від того, що я не зможу допомогти своєму другу, не дає мені взяти телефон і набрати номер...