1984. It's time to train a doublethink
Франція Саркозі все частіше стає схожа на перевернуту з ніг на голову реальність описану Оруелом, як у Ministry of Truth (Minitrue), де війна це мир, а чорне це біле і навпаки. Пообіцявши дефіскалізацію додаткових до 35 офіційних робочих годин, Президент тепер не здатний забезпечити навіть 35-ма і безробіття зростає. Від початку університетських забастовок (40 з 79 університетських комплексів по країні офіційно припинили роботу протягом останніх кількох тижнів), міністр вищої освіти Пекрес не перестає говорити про «покращення діалогу» і знайдену спільну мову, сидячи за столом з трьома маргінальними профспілками, в той час як під вікнами маніфестує найбільша, відмовляючись вести з нею переговори в її спосіб, а по вулицях на маніфестації збираються десятки тисяч людей щотижня (!). Ще в грудні створено посаду Комісара по різноманітності та рівності шансів (на яку призначено бізнесмена, що займається комунікаціям, як не йому з цим злом боротися), а провідний спеціаліст з політики щодо імміграції Патрік Вейль, відмовляючись з ним співпрацювати, пояснив це рішення тим, що гіршої політики щодо іммігрантів та питань національності не велося з часів другої світової війни. Ті ж декрети, підкреслює Пекрес, наприклад, Єдиний докторський контракт, створені з наміром полегшити життя аспірантам, шляхом встановлення процедури переговорів щодо умов та фінансування аспірантури один-на-один із директором навчального закладу. Але це може призвести тільки до одного - ускладнення такої процедури, при тому не тільки тим, що посада директора ВНЗ передбачає багато інших зобов’язань, ніж дискусії з кожним аспірантом і знання тонкощів кожної дисципліни, з якої подається такий аспірант, а й тим, що неминуче породить практику кумівства.
Ну, але перераховувати всі ці явища з «новомови» місця в жж не вистачить.
Тому, якщо коротко то
