Про почуття
Щоб любити те, що тобі певним способом брешуть і роблять боляче, треба бути мазохістом. І мазохіст в певний момент в певній ситуації прокидається в кожному з нас. Треба ж постраждати і від того, що друг розкритикував твоє фото, і від того, що хлопець тебе не цінує, і ще від мільйон сто тисяч ста двох причин. Благо, існує ще стільки ж книг, фільмів і бендів в третій степені, які оспівують і ситуації такі, і страждання, і насолоду від цього болю, тож замість того, щоб викинути це з голови і жити, починаєш рано чи пізно думати, що це норма і в цьому світі інакше не буває. Звідси і всі викривлені сприйняття про дружбу, і про любов, і про життя загалом. За цією теорією, всі чоловіки перевелись, всі дівчата хочуть грошовий мішок, а на улюбленій справі грошей не заробиш. Дітей обов"язково треба мати, як не одружившись, то хоч "для себе", і все одно, що дитина потім буде прихологічно травмована. Ми вбираємо те, що нам дають, і все інше здається вже нереальним. Нереальна щаслива сім"я, любові не існує, талантів також ніхто не має.
Наступні слова належать якомусь сценаристу, я передаю думку. Чому зараз так важко зняти культовий або навіть просто дуже хороший фільм? Тому що зараз люди вже не ті, які були, наприклад, 50 років тому. Тоді вони більше любили, були відданіше, і дружба була зовсім інакша. Зараз, якщо випустити фільм про те, що герой кохає жінку, яка щаслива в шлюбі, і тому мовчить про свої почуття, ви нарветесь на повний зал циніків, які поставлять під сумнів кожен пункт - і любов героя (нічого він її не любить, а якщо любить - то не мужик, бо тоді мав би її добиватись), і щастя героїні (бо шлюб - це завжди каторга), і розгромлять фільм вщент. Зараз людей вже ніщо не зачіпає так, як раніше, почуття вироджуються. От в чому причина.
Я теж іноді страждаю мазохізмом, але на настільки, щоб вважати це правильним і жити так ціле життя. Я не хочу заміж тільки тому, що так правильно, і не хочу дітей, яким в цьому світі буде ще важче, ніж мені. Я не збираюся робити так, як всім було би добре і забити на ідею писати.
А що думаєте про це все ви?
Наступні слова належать якомусь сценаристу, я передаю думку. Чому зараз так важко зняти культовий або навіть просто дуже хороший фільм? Тому що зараз люди вже не ті, які були, наприклад, 50 років тому. Тоді вони більше любили, були відданіше, і дружба була зовсім інакша. Зараз, якщо випустити фільм про те, що герой кохає жінку, яка щаслива в шлюбі, і тому мовчить про свої почуття, ви нарветесь на повний зал циніків, які поставлять під сумнів кожен пункт - і любов героя (нічого він її не любить, а якщо любить - то не мужик, бо тоді мав би її добиватись), і щастя героїні (бо шлюб - це завжди каторга), і розгромлять фільм вщент. Зараз людей вже ніщо не зачіпає так, як раніше, почуття вироджуються. От в чому причина.
Я теж іноді страждаю мазохізмом, але на настільки, щоб вважати це правильним і жити так ціле життя. Я не хочу заміж тільки тому, що так правильно, і не хочу дітей, яким в цьому світі буде ще важче, ніж мені. Я не збираюся робити так, як всім було би добре і забити на ідею писати.
А що думаєте про це все ви?
Click to view