...I no longer think about it, I am.
“I have no money, no resources, no hopes. I am the happiest man alive. A year ago, six months ago, I thought that I was an artist. I no longer think about it, I am. Everything that was literature has fallen from me. There are no more books to be written...This is not a book. This is libel, slander, defamation of character. This is not a book in the ordinary sense of the word. No!
This is a prolonged insult, a gob of spit in the face of Art, a kick in the pants to God, Man, Destiny, Time, Love, Beauty...What you will. I am going to sing for you, a little off key perhaps, but I will sing...” (с) Henry Miller's Tropic of Cancer (Paris,1934)
вчора зовсім несподівано я почула всередні власний голос. не чужий, не той, що наслідував, а свій. І він сказав: пиши так, як відчуваєш. пиши правдиво. а я тобі допоможу.
це настільки потрясаюче відкриття, що я не можу більше ні про що думати. тільки писати і писати і писати
знову повернулась до роману. я бачу історію від початку до кінця, я бачу свого персонажа зовсім як живого. залишається тільки писати.
п.с. вже казала і ще раз повторюсь - такі моменти завжди припадають на самі жорсткі дедлайни.
This is a prolonged insult, a gob of spit in the face of Art, a kick in the pants to God, Man, Destiny, Time, Love, Beauty...What you will. I am going to sing for you, a little off key perhaps, but I will sing...” (с) Henry Miller's Tropic of Cancer (Paris,1934)
вчора зовсім несподівано я почула всередні власний голос. не чужий, не той, що наслідував, а свій. І він сказав: пиши так, як відчуваєш. пиши правдиво. а я тобі допоможу.
це настільки потрясаюче відкриття, що я не можу більше ні про що думати. тільки писати і писати і писати
знову повернулась до роману. я бачу історію від початку до кінця, я бачу свого персонажа зовсім як живого. залишається тільки писати.
п.с. вже казала і ще раз повторюсь - такі моменти завжди припадають на самі жорсткі дедлайни.