вітер у п'ятницю
Щось було в цьому вітрі… Не дарма вітер це завжди щось таке… суттєве. Він у людей до змін, або до новин. Бо це якийсь невидимий рух, але відчутний. А якщо його не видно, це або магія або фокус… або містика або наука, або думка або незрозуміло що.
Вітер заносить персонажів у чарівні країни, міняє вивіски, забирає бебі-сітерів та дає поради… очевидно, що ми ще не все знаємо.
Важко зрозуміти де причина, а де наслідок. Це як питання, що було першим яйце, чи курка. Це розуміння, здається, дає владу щось змінити, бо ніби то це дуже необхідно. Просто отак самому, голими руками, взяти та й змінити… Зухвало!
Чи є ми дітьми своїх батьків? Чи є ми друзямі своїх друзів? Чи є ми господарями своїх тваринок? Чи то вони в нас такі, бо ми є такі? Чи навпаки? Цікаво, скільки яєць треба розбити, щоб зрозуміти, що воно того не варте?
p.s. "липове" та "міракл соу меджик" серця потрапили до моєї колекції у п'ятницю, принесені теплим вітром та фірмою Custo soapworks.