"Найтупіший зі священиків", як він себе називав...
Сьогодні спомин одного з моїх найулюбленіших святих - Жана-Марі Віаннея.
Я завжди згадую про нього, коли мова йде про те, що якийсь священик "погано служить" або ще щось робить не так.
Про святого, який 11 років промучився щоб таки закінчити семінарію, звідки його виганяли за те, що він погано вчився і не міг скласти іспитів.
Про святого, якому ніяк не давалася латина - тому він, мабуть, теж жахливо служив Месу, плутався у Месалі і калічив слова.
Про "неграмотного і неосвіченого" священика, який бичував себе за гріхи своїх парафіян, призначаючи їм лише "малу частину" покути - решту він брав на себе.
Про сільського настоятеля парафії, що ледь не жив у конфесіоналі через шалений приплив бажаючих сповідатися саме у нього - "найтупішого зі священиків", котрий не знав філософії і не вмів вести розумних теологічних диспутів.
Тому коли мова заходить про те, що священик N такий-сякий і взагалі не такий, Жан-Марі Віаней змушує мене зупинитися і замислитися: а може цей "недолугий" священик, з якого ми зараз насміхаємося, ночами бичує себе за наші гріхи?..
Ioannes Maria Vianney, ora pro nobis.
