МирГород
Спакувавши речі і нічого доброго уже не очікуючи попрямувала на вокзал - їхати до Миргорода. Це був понеділок. Настрій був на нулі, але я твердо вирішила, якщо є квитки на руках, то варто їхати. Хоч їхати довилося 800 км. від Львова в одну сторону., і скажу: "Не шкодую!!!"
Мене зустрів дуже поганий і обшарпаний потяг, в якому я провела 13 год. У вівторок о 6-35 я і моя сестра уже стояли на Миргородському вокзалі, де при вході нас зустрів Гоголь, точніше його пам"ятник.Так як ми мали уявленя, що це маменьке, провінційне місто, покрокували пішки до центру та у пошукаш чогось цікавого.
Місто мене вразило своєю забудовою - маленькі приватні будинки, що постійно тягнуться; довгі вулиці і великою кількістю зелені.
Так як були без карти, то через хвилин 20 ми запанікували, що не туди ідемо. Але у таких випадках головне не здаватися і ми все ж дійшли до центральної частини.
Перші спостереження: люди дуже рано прокидаються, якщо порівнювати зі Львовом. Усі їздять на велосипедах або нечисленних маршрутках. Ми були екзотикою, бо рухалися усюди пішки.
А далі мені було потрібно провести 18 год у Миргороді. Як виявилося, ті години, того були варті!!!
І весь цей час я гуляла по прекрасній природі санаторіїв, де безкоштовний вхід і де відпочиває душа, та прогулювалася по чудовому, чистому місті. Побачила гарненькі маленькі хатки, мальви та ружі під вікнами, ще багато дерев, зелені, трави, річка і почула надзвичайно цікавий балак по-полтавськи - ну все як я уявляла про полтавщину.)))))
Це пам"ятники, які вдалося побачити: Гурамішвілі Давид - грузинський письменник, що жив і похований у Миргороді; Панас Мирний, що тут народився; Тарас Шевченко, що є у кожному місті та містечку України, Ленін, що є у багатьох містах України, та козак, полтавський козак ;)
Згодом купила карту
і трохи рухалася по визначеному маршруті.
Варто сказати, що місто не є розвинене для туристів, а тільки для курортників, але жителі Миргороду допопмагали віднайти ту чи іншу вулицю і радо самі зголошувалися допомогти.
Окрім пречудової природи нагородженнихземлею, люди теж докладають багато зусиль для збереження природи, і самі її доповнюють.
Це будиночки на воді, лебеді: чорні та білі, що навколо плавають, та човен на травяних хвилях.
Я не втрималася і почіпалася і до пам"ятників, точніше до персонажів гоголевих творів.
Шкода, що вони не підписані і всіх персонажів мені не вдалося індифікувати.
Я ще дуже хотіла спробувати полтавських вареників або галушок. Після порції вареників, я вже не хотіла більш нічого. Признаюся, з"їла тільки одного, не дуже вони мені посмакували, але дуже порадували своїми габаритами)))
У вечірі на миргородському вокзалі бачила славнозвісний Хюндай, і що дивно було для мене - майже повністю заповнений!!! Їхала я з Миргороду з тим же провідником, з яким їхала туди, але уже у кращому потязі. От така подорож, що завершилася з того чим почалася J
Скажу що я вражена, і хочу ще поїхати у це чудове місто.
п.с. поки писала пост, зрозуміла, що тут я не передала навіть 10% того, що побачила і нафотографувала, тому згодом ще завантажу фото пречудового міста, яке рекомендую відвідати ))))