Oct 18, 2010 12:01
Я сьогодні зранку викликала таксі. Дуже зранку. На автовокзал. Приїхав дядько-араб (років 55), попри всі правила служби таксі - з переповненим багажником і з чіксою на передньому кріслі. Чікса ввічливо так привіталася, ніби я рідна тітка араба. Та оскільки о шостій ранку скандали влаштовувати якось нешарманно, то залізла я назад зі своєю хворенькою ніжкою і прийняла обітницю мовчання на час поїздки.
А в цей час мій водій самостверджувався, а чікса йому активно допомагала. Ні, то я зі злості її чіксою називаю. Миле таке дівча, не клубне, не гламурне, у свої "до тридцяти" за чоловічим плечем скучила. Аж так скучила, що за "дядьку, покатайте", погодилася терпіти всякі: "Слишь, дура, васю виключай, когда я с тобой разгаваріваю. Ахмєт нє любіт, когда пад нос разгаварівают, бистро сєкір-башка сдєлаєм" і т.д. І видно було з їхньої розмови, що знаються вони добу щонайбільше, бо він не знає нічого, крім її імені, а вона канючить номер його мобілки.
Час від часу бравий Ахмєт погрожував "дуру пєшком" змусити йти і гидотненько так коментував, чого Ахмєти і Ібрагіми, кращі, ніж Васі та Пєті. Дівчинка ображено сопіла, проте мовчала. Лябовь(( І то зла лябовь, бо з таксиста на розваленій автівці навряд щось ще візьмеш. ага, я така сука, що тут би дівча зрозуміла, якби того араба на гроші розкручувала, а зароблене у фонд боротьби з гендерним насиллям перераховувала.
Ото після такого ранку мені, малята, якось гидко. Я, певно, відстала чи моралістка, але не розумію наших дівчат, які дозволяють за дякую ось так із собою. Не розумію((
таксі,
жінка,
араби,
взаємини,
чоловік