Кожного року малюємо писанки вдома, навіть в Мартиних 3 місяці малювали, але щось з кожним роком в мене все більша апатія до підбивань і організовувань будь - чого і будь - кого, думала будемо без писанок (або піду малювати без дітей, бо ж як то з ними... свічками... фарбами... менінгіт, одним словом). Але знайшлися добрі люди (Катя, це про тебе :), які все організували і от, в результаті, Мартуська з двома власнозробленими справжніми писанками!!!, і навіть я, завдяки знову ж таки Каті, нашкробала і свою свіжу писанку. Для мене це було дуже важливим. Дякую!
(моя писанка називається "в очікуванні з-за океану геконів "Танамі" :)
так вчилися малювати писанки меншенькі
а так Мартуся вчора святила свої писанки і свою пасочку в церкві св.Михайла з татом і бабцею