Коли вдома починають мерзнути пальці на ногах, коли трішки сумно і задумливо-осінньо, коли спокійно і хочеться внутрішнього затишку, тоді ця джазова мелодія водить тебе вуличками осіннього Нью-Йорка і ти чомусь почуваєш себе при цьому наймеланхолійнішим мультиплікаційним персонажем, Чарлі Брауном. А потім мелодія починає збиватися з свого розміреного, плавного розвитку, і дивує імпровізованими саксофонними нотками, ніби вона знудилася як мала дитина і починає звертати з дороги кудись, де цікавіше, але вкінці все одно повертає тебе додому.
Click to view