No judgement here
Не претендуючи на оригінальність чи крутість, відкинувши будь-які амбіції на інтелектуала, скажу вам, що я страшенно примітивна і пуста, але все одно моє его настільки велике, що точно затопить всі зловтішні думки стосовно щойно сказаного, але я така, яка є і люблю себе за всі свої слабкості. Проте схоже на те, що цього разу мені потрібна допомога. Тому, як на зібранні АА, скажу: "Привіт. Я - Марічка і я залежна від серіалів".
Зараз додивляюся 5й (! при цьому побитий власний рекорд зі швидкості перегляду) сезон Dawson's Creek, залишається ще 6й (*facepalm*, віртуально зариваю своє залите густим рум'янцем лице у подушки, і кажу собі: "Ти таки не можеш тримати язика за зубами! Не могла б залишити це маленьке guilty pleasure лише собі?" і тут починається діалог з собою, роздвоєння особистості, бла бла, nutcase nutcase, arggg простоперестаньпозоритися).
У вас може закрастися така очевидна думка: Навіщо? Навіщо?? І я поясню. В двох словах: Джошуа Джексон. Яким б слабким не було б моє подальше оправдання, типу який серіал все таки запаморочливо класний (він такий не є), все одно скажу, що він (це якщо ви раптом зацікавитесь) не найгірший з тих, що я дивилася. Точно кращий за багато тих, які виходять зараз. Та якщо вже бути відвертою до кінця, 2, 3, 4й сезони мені дуже сподобалися. There. I said it.
Ось я. Така, яка є. Довго вважала слабкістю те, що так легко підсіла на DC, що інколи слухаю Ріанну та відверто кайфую про цьому, що одними з улюблених фільмів називаю Mean Girls, The Notebook і Titanic, але тепер думаю oh, what the hell. Визначальним фактором є те, що це приносить мені задоволення, а його насправді так мало. Та з Dawson's Creek, здається, я зайшла вже задалеко. Тому торжественно обіцяю, що як додивлюся 6й сезон, більше ніяких серіалів (Downton Abbey, Sherlock, The Game of Thrones я не враховую, ха). Cross my heart and hope to die.
Зараз додивляюся 5й (! при цьому побитий власний рекорд зі швидкості перегляду) сезон Dawson's Creek, залишається ще 6й (*facepalm*, віртуально зариваю своє залите густим рум'янцем лице у подушки, і кажу собі: "Ти таки не можеш тримати язика за зубами! Не могла б залишити це маленьке guilty pleasure лише собі?" і тут починається діалог з собою, роздвоєння особистості, бла бла, nutcase nutcase, arggg простоперестаньпозоритися).
У вас може закрастися така очевидна думка: Навіщо? Навіщо?? І я поясню. В двох словах: Джошуа Джексон. Яким б слабким не було б моє подальше оправдання, типу який серіал все таки запаморочливо класний (він такий не є), все одно скажу, що він (це якщо ви раптом зацікавитесь) не найгірший з тих, що я дивилася. Точно кращий за багато тих, які виходять зараз. Та якщо вже бути відвертою до кінця, 2, 3, 4й сезони мені дуже сподобалися. There. I said it.
Ось я. Така, яка є. Довго вважала слабкістю те, що так легко підсіла на DC, що інколи слухаю Ріанну та відверто кайфую про цьому, що одними з улюблених фільмів називаю Mean Girls, The Notebook і Titanic, але тепер думаю oh, what the hell. Визначальним фактором є те, що це приносить мені задоволення, а його насправді так мало. Та з Dawson's Creek, здається, я зайшла вже задалеко. Тому торжественно обіцяю, що як додивлюся 6й сезон, більше ніяких серіалів (Downton Abbey, Sherlock, The Game of Thrones я не враховую, ха). Cross my heart and hope to die.