Jul 11, 2009 23:25
Ми спостерігаємо за людьми і думаємо наскільки ми від них кращі, вищі, мудріші. Нам здається, що наші відчуття перші дійсно справжні та неповторні. Наше життя нам здається унікальним і ні на що не схожим. І ми таємно віримо, що світ ще довго не забуде і носитиме на собі згадку про нашу неповторну особу. Можливо і я так думаю.
Та біда в тому, що так думають майже всі. І все, що ми робимо, вже бачене, чуте, пережите. Моє життя таке як і тисячі життів до мене і після.
Я як маленький теплий затишний центр, довкола якого все обертається.
Я як маленький згусток енергії та життя.
Мерехтливий вогник у безмежному холодному всесвіті міліардів таких "я"...
депресняк,
сумно