Режим відпочинок-робота
Страшенно люблю працювати вночі.
Це в мене ще з дитинства. Я за уроки сідала тоді, коли всі лягали спати. Звісно, брат, який ділив зі мною кімнату бурчав до 2-3 години, але бурчав раз у півторигодини, тож я на це незважала. Батьки завжди сварили мене за такий режим, але я вдень робила цікавіші речі, а обов'язок, коли тишина :) Ну вже якось так склалось...
Потім студентське життя, тут те саме. Я просто не любила, коли мене шарпали і відволікали якимись питаннями, або ж просто крали мою увагу, ну і думаю, що всі знають що таке гуртожиток. Я вмію читати/працювати і засвоювати інформацію при шумі, тож це не проблема, при тому, що завжди слухаю музику в процесі(це для мене рушійна сила всього), але повторююсь, що вже якось так історично склалось :)))
Ну і от самостійне життя, думала, що така доля мене мине, але де там? Коли щось роблю, то діти тут як тут, все їм одразу треба, а я показую, розказую, навчаю, але робота практично стоїть на місці :( Так, тому знову сиджу ночами, щоб був видимий результат, і щоб я була задоволена цим результатом, ну і відповідно собою. Вже ось два місяці драйву в такому темпі і спання 4-5 годин вночі + 1 годину вдень з сином і я не можу сказати, що я втомлена, що мені важко.
А ще колосальне натхнення приходить, коли зустрічаюсь з молодятами. Дивлюсь на їхню ніжність, увагу одне до одного, на захоплені закохані очі - це неймовірно надихає!!! Люди з людьми творять дива, самі того не помічаючи.
Ну і моя подруга мене питає як я встаю зранку. Мене не пробуджує аромат кави, яку готує коханий, при тому я її й не вживаю. Я не просинаюсь від галасливих голосів моїх трьох мушкетерів і тупотіння ніжок по квартирі Не повірите!!! Найкращий будильник - це зимнющі ніжки Северинка, який провівши Святка і татка з дому залізає до мене під ковдру. Я на рівних ногах в три секунди. А зараз я вже чую попереджувальні кроки вранішнього ніжного шоку, тож добровільно встаю сама :))) ще до атаки зимного карапуза. А потім ми гріємо ніжки і йдемо снідати...
Це в мене ще з дитинства. Я за уроки сідала тоді, коли всі лягали спати. Звісно, брат, який ділив зі мною кімнату бурчав до 2-3 години, але бурчав раз у півторигодини, тож я на це незважала. Батьки завжди сварили мене за такий режим, але я вдень робила цікавіші речі, а обов'язок, коли тишина :) Ну вже якось так склалось...
Потім студентське життя, тут те саме. Я просто не любила, коли мене шарпали і відволікали якимись питаннями, або ж просто крали мою увагу, ну і думаю, що всі знають що таке гуртожиток. Я вмію читати/працювати і засвоювати інформацію при шумі, тож це не проблема, при тому, що завжди слухаю музику в процесі(це для мене рушійна сила всього), але повторююсь, що вже якось так історично склалось :)))
Ну і от самостійне життя, думала, що така доля мене мине, але де там? Коли щось роблю, то діти тут як тут, все їм одразу треба, а я показую, розказую, навчаю, але робота практично стоїть на місці :( Так, тому знову сиджу ночами, щоб був видимий результат, і щоб я була задоволена цим результатом, ну і відповідно собою. Вже ось два місяці драйву в такому темпі і спання 4-5 годин вночі + 1 годину вдень з сином і я не можу сказати, що я втомлена, що мені важко.
А ще колосальне натхнення приходить, коли зустрічаюсь з молодятами. Дивлюсь на їхню ніжність, увагу одне до одного, на захоплені закохані очі - це неймовірно надихає!!! Люди з людьми творять дива, самі того не помічаючи.
Ну і моя подруга мене питає як я встаю зранку. Мене не пробуджує аромат кави, яку готує коханий, при тому я її й не вживаю. Я не просинаюсь від галасливих голосів моїх трьох мушкетерів і тупотіння ніжок по квартирі Не повірите!!! Найкращий будильник - це зимнющі ніжки Северинка, який провівши Святка і татка з дому залізає до мене під ковдру. Я на рівних ногах в три секунди. А зараз я вже чую попереджувальні кроки вранішнього ніжного шоку, тож добровільно встаю сама :))) ще до атаки зимного карапуза. А потім ми гріємо ніжки і йдемо снідати...