Колишня шкільна робота, разом з нудною рутиною приносила ще й невеличкі приємності у вигляді несподіваних шматиків-цікавинок. Моя улюблена притча, наприклад, вигулькнула під час пошуку чтива на урок до Великодніх свят.
Одна молода дівчина якось прийшла до тата і пожалілася - мовляв, я так багато роблю, увесь час пливу проти течії, вже вибилася із сил, у мене постійно проблеми і труднощі...
Замість відповіді батько попросив доньку принести йому картоплину, яйце і трохи зерняток кави. Потім звелів їй поставити три каструльки з водою на вогонь, в одну кинути картоплину, в іншу яйце, в останню - жменьку кавових зернят. Через деякий час сказав подивитися, що з того вийшло. "Картопля, яйце і кава зварилися", - відповіла здивована дівчина. "Придивись пильніше, - відповідав мудрий батько. - Міцна картопля від окропу стала м'якою і схожою на кашу, а тендітне яйце у крихкій шкаралупі зміцніло. Зовні вони зовсім не змінилися, лише поміняли свою внутрішню структуру під впливом несприятливих умов - окропу. Так і люди - сильні зовні розкиснуть і розклеюються там, де ніжні і тендітні тверднуть."
"А кава?" - спитала донька.
"О, це найцікавіше! Від поєднання з гарячою водою кавові зерна перетворилися на чудовий запашний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин. Вони змінюють обставини під себе, перетворюючи їх на дещо нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з ситуації."