(no subject)
... в последнее время взахлеб читаю при возможности украиноязычную литературу .При чем стараюсь не бегло, а по-детски, проговаривая, пробуя слова на вкус.
С подачи А. познакомилась с Любко Дерешем и Юрией Винничуком. Только что дочитала книгу последнего: "Груші в тісті". Могу сказать, что так ржать в общественном транспорте абсолютно неприлично.)))
"Груші в тісті" - о жизни западноукраинской богемы в 70-80х годах ...да и вобще - о жизни. Иронично, деликатно-эротично, такая себе - бытовая лирика. И если не воспринимать рассказы как мемуары альфа-самца, а .....мммм... скажем, подслушанный откровенный мужской разговор , такие себе ни к чему не обязывающие глупости на всю ночь за бутылкой вина на кухне: много про женщин, отношения; чуть-чуть , но смешно, про политику. Замечательная утопия "Мрії"..., печальная ностальгия и светлая грусть.... исторические и совершенно волшебные львовские этюды ... вобщем, читать и наслаждаться!)))
....А що люблять панни на сніданок?
Є безліч тупоголових чоловіків, які на сніданок панні пропонують ковбасу, яєшню, смажену бульбу або вчорашній олів’є з великою байдою хліба.
О жах! О кари Господні! Це страшна помилка, це удар по системі й крах усіх сподівань. Таким сніданком можна зруйнувати геть усе, що було збудовано за вечір і ніч. Ви могли вночі демонструвати вершини сексу, а вранці все це полетить коту під хвіст. Ні! Ні! І триста разів ні!
Записуйте, невігласи. Життя людині дається один раз, і прожити його треба так, аби не зіпсувати майбутнє одним-єдиним сніданком. Отже, найголовніше: панна вранці нічого жувати не любить. Жодних ковбас, шинок, сальцесонів, шпондерків, макаронів. Сніданок мусить бути легким і повітряним, танути в писку, розтікатись по яснах і не застрягати в зубах. А з першим ковтком кави розлитись устами, як пісня гуцулки над зеленим плаєм.
Що в нас не застряє в зубах? Ну? Я вас питаю! Так-от, в зубах не застряють млинці, налисники і яблука в тісті. Збиваєте два яйка зі шклянкою молока, цукром і мукою, вмакаєте в них плястерка яблук і смажите на пательні, або печете налисники і перемащуєте їх джемами, вареннями, конфітурами, мармулядами, чоколядами, спогадами про минулу ніч, сонячними зайчиками і власними секреціями. І ось настає священна хвилина. При перших звуках пробудження панни до активного життя берете тацю з кавою, налисниками чи яблуками в тісті й несете до покою. Це історичне видовище вже ніколи не зітреться з її пам’яті; вона пронесе спогад про нього крізь усі злигодні життя. І коли-небудь, коли вона буде прощатися з цим зафайдоленим світом, з її потьмянілих вуст злетять слова, звернені до чоловіка: «А ти мені ніколи на сніданок не приносив у ліжко яблука в тісті». Він, бідолашний, відразу стрепенеться, обхопить її за плечі: «А хто! Хто приносив? Хто?!». Та у відповідь дістане лише гірку усмішку - останню в її житті.
**********
Винники - це земля мазохізму. Вінники - це концентрат мазахізму. Тут усе ним пашить і дихає. Тут кури живуть лише для того, щоб нести яйця і йти на заріз без жодних вагань. Незарізана курка страждає і мучиться, і буває , що з роспуки навіть кінчає самогубством.... Коти і собаки, яких регулярно не лупцюють, покидають своїх невдячних господарів. мухи ніколи не рятуються від тріпачки....
**********
Раптом я усвідомив, що нічого так не потребую, як бути покинутим черговою панночкою, бути покинутим і страждати від цього, пишучи тужливі вірші, бо всім відомо, що любовна поезія може бути тільки тужлива і розпачлива.
*********
Рідко якому народу пофортунило з ворогами так, як нам. Наші вороги усім відомі. Наші вороги могутні. Ми пишаемося ними. Ми їх оспівуєми. навіть у нашому гімні не обійшлося без загадки про воріженьків. Які, міє іншим, проти усіх законів природи повинні згинути самі, як роса на сонці. Можемо палець о палець не вдаряти, спостерегаючи за їхною загибеллю.
...