точно без назви
Тиждень як день...втомлена...роботи купа...
за останні дні два найсильніші враження:
1) коли їдеш автострадою, на зустрічній смузі затор на кілька кілометрів, проїжджаєш повз, черга закінчується, а на смугу доїжджають все нові та нові жертви, котрі навіть не підозрюють, що їх чекає попереду кілька годин пекельного очікування...спека...брак повітря...поламані плани...а Ти їдеш, щасливчик, і навіть не можеш їх попередити...дивне відчуття приречености
2) коли віддаєш ключі колєжанці, котра має посеред ночі запустити Тб до хати, дзвониш-грюкаєш-кричиш, а прокидається все навколо в радіусі 500 м (окрім тої ж подруги), бо, виявляється, те, що відбувається в Твоїй квартирі чутивсім і вся, тому потрібно ставити великі блискучі пам'ятники всім сусідам і припиняти по ночах слухати музику, прибирати, кохатись і просто кричати...
П.С. страшенно замучена...пригорнутись би до когось і спати вічність...
за останні дні два найсильніші враження:
1) коли їдеш автострадою, на зустрічній смузі затор на кілька кілометрів, проїжджаєш повз, черга закінчується, а на смугу доїжджають все нові та нові жертви, котрі навіть не підозрюють, що їх чекає попереду кілька годин пекельного очікування...спека...брак повітря...поламані плани...а Ти їдеш, щасливчик, і навіть не можеш їх попередити...дивне відчуття приречености
2) коли віддаєш ключі колєжанці, котра має посеред ночі запустити Тб до хати, дзвониш-грюкаєш-кричиш, а прокидається все навколо в радіусі 500 м (окрім тої ж подруги), бо, виявляється, те, що відбувається в Твоїй квартирі чутивсім і вся, тому потрібно ставити великі блискучі пам'ятники всім сусідам і припиняти по ночах слухати музику, прибирати, кохатись і просто кричати...
П.С. страшенно замучена...пригорнутись би до когось і спати вічність...