кіно
щось я не курю Тарковського. Сталкер - це неймовірно, безумовно. Але "Зеркало" і "Ностальгия" до мене не дійшли. Можливо передивлюсь років в 40 і зрозумію про що вони.
Кіно-мемуари Поланського - це щось. Фільм пролітає непомітно і викликає шквал емоцій. Людина жила в гетто в Кракові в свої 6 років, переживала голод декілька разів. Майже одразу перед звільненням Польщі від німців він жив у родичів в селі і рятував його влітку від голодної смерті лише фруктовий сад. На його очах німці вбивали людей і знущались над ними. Вони забрали у концтабір його маму, а для нього маленького папа вирізав отвір в огорожі в гетто і він утік.
В школу Поланський не ходив, але підлітком сам зібрав радіоприймач, почув театральну виставу і прийшов до них у якості актора. Так крок за кроком він прийшов до своєї пристрасті - кіно.
А його батько, який вижив у концтаборі, знайшов своє нове кохання майже одразу після виходу на свободу, одружився і до кінця днів не розлучався з цією жінкою. Яка жага до життя!
Кіно-мемуари Поланського - це щось. Фільм пролітає непомітно і викликає шквал емоцій. Людина жила в гетто в Кракові в свої 6 років, переживала голод декілька разів. Майже одразу перед звільненням Польщі від німців він жив у родичів в селі і рятував його влітку від голодної смерті лише фруктовий сад. На його очах німці вбивали людей і знущались над ними. Вони забрали у концтабір його маму, а для нього маленького папа вирізав отвір в огорожі в гетто і він утік.
В школу Поланський не ходив, але підлітком сам зібрав радіоприймач, почув театральну виставу і прийшов до них у якості актора. Так крок за кроком він прийшов до своєї пристрасті - кіно.
А його батько, який вижив у концтаборі, знайшов своє нове кохання майже одразу після виходу на свободу, одружився і до кінця днів не розлучався з цією жінкою. Яка жага до життя!