Глиняр
Десь у київських двориках в самому серці міста серед три- і п'ятиповерхових царських будівель у закуточку між гаражем і стіною зачаїлася майстерня глиняра. Місцеві і гадки не мають, що в тому невеличкому будинку, який нагадує Ремонт взуття, ховається зовсім інший світ. Нібито казковий. Нібито створений майстрами із Західної України, які із покоління у покоління виготовляють дива із глею.
В його руках глиняний матеріал поводив себе ніби слухняний пес на цирковій арені, що лише по одному непомітному знаку з боку хазяїна, стрибав, крутився ніби дзиґа, перевертався, стояв на задній лапках і танцював. Майстер говорив про покриття горщиків зеленим склом, фарбою кольору осіннього листя або білим молоком, а на гончарному колі тим часом ріс вгору, товстішав, знову худнув і вигинався в різні боки біло-жовтий глечик. За стінкою пашіла жаром піч (і де вона лише вміщувалась?) і випікала статуетки, вази, медальйони і амулети.
Сам парубок вкритий глиняною пудрою з голови до ніг, мотузки від фартуху опоясують його тонку талію, довгі пальці мнуть глей. Вироби його учнів ніби танцюють ритуальний танець колом у майстерні, спускаючись з верхніх полиць вниз на простий дерев'яний стіл - годинник із 12 тваринами символами року, філіжанка, глибока тарілка, баранчик, зеленобокі жбани, коти і пташки.
У самому серці Києва під наглядом глиняра проводиться терапія пластичним матеріалом, що всотує будь-яку енергетику людини, а залишає лише позитивно-заряджену. А із залишків глини, яка осідає на дні мідного чану, що наповнений водою для омивання рук від праці численних студентів, майстер створює прикраси. Заряджені від стількох людей прикраси.
В його руках глиняний матеріал поводив себе ніби слухняний пес на цирковій арені, що лише по одному непомітному знаку з боку хазяїна, стрибав, крутився ніби дзиґа, перевертався, стояв на задній лапках і танцював. Майстер говорив про покриття горщиків зеленим склом, фарбою кольору осіннього листя або білим молоком, а на гончарному колі тим часом ріс вгору, товстішав, знову худнув і вигинався в різні боки біло-жовтий глечик. За стінкою пашіла жаром піч (і де вона лише вміщувалась?) і випікала статуетки, вази, медальйони і амулети.
Сам парубок вкритий глиняною пудрою з голови до ніг, мотузки від фартуху опоясують його тонку талію, довгі пальці мнуть глей. Вироби його учнів ніби танцюють ритуальний танець колом у майстерні, спускаючись з верхніх полиць вниз на простий дерев'яний стіл - годинник із 12 тваринами символами року, філіжанка, глибока тарілка, баранчик, зеленобокі жбани, коти і пташки.
У самому серці Києва під наглядом глиняра проводиться терапія пластичним матеріалом, що всотує будь-яку енергетику людини, а залишає лише позитивно-заряджену. А із залишків глини, яка осідає на дні мідного чану, що наповнений водою для омивання рук від праці численних студентів, майстер створює прикраси. Заряджені від стількох людей прикраси.