Дэн Браун " Інферно".
Головне питання, котре поставив автор книжки - це перенаселеність нашої земної кулі, і як результат можливий апокаліпсис у вигляді пандемій і загальної моральної і економічної деградації. Сама структура книжки схожа на детектив-головоломку, в якій головним героям треба знайти місце, де божевільний генний інженер сховав вірус, що, начебто, прикінчить купу народу, аби не плодилися, як ті миші). В ході сюжету ролі героїв декілька разів змінювались, а хімік вкінці виявився не таким вже і божевільним, бо вірус виявився не чумою, чи якоюсь ще невідомою болячкою, а вірусом що пригнічував можливість 2/3 населення мати дітей, чим власне начебто і врятував малосімейку під назвою Земля. Сама книжка розбавлена, історичними справками, розповідями про архітектуру Італії, зокрема Флоренції і Венеції.
До чого це я все веду. Тут мені в голову закралася крамольна, а може трохи і параноїдальна думка. Справді, населення після світової війни збільшилося вдвічі, їжі менше, повітря менше, питної води менше, наразі немає фундаментальних стрибків технології, які б покращили наже життя якісно, чи вивели до зірок, а людей більше і більше, а місця менше і менше. І шо як справді якась божевільна людина, а може і не одна, може організація теж вирішили урівняти кількість народу, але не генно, більш банально, наприклад, за допомогою харчових продуктів, додаючи що їм забажається. Наразі в наших, та і в Європейських гастрономах кількість харчових консервантів, згущувачів, затверджувачів і їм подібних настільки велика, що я дивуюся, як досі роги не ростуть. Ну власне, це і є такий собі процес саморегуляції, бідні люди їдять таку їжу, на яку мають достатньо грошей, тому іноді і дітей мати не можуть. Я вже не беру до уваги усіляку генномодифіковану їжу, котрою годують всіх кому не лінь, і наслідки вживання якої нікому не відомі. І є лише єдине нестиковка в моїй теорії. Здається китайцям та індусам до тих всіх хитрих ходів і маніпуляцій немає і діла, хоча наче і обмежили законодавчо кількість дітей.
Але порівняно з харчовими добавками, ідея Брауна про генномодифікуючі віруси виглядає не так вже і погано.
До чого це я все веду. Тут мені в голову закралася крамольна, а може трохи і параноїдальна думка. Справді, населення після світової війни збільшилося вдвічі, їжі менше, повітря менше, питної води менше, наразі немає фундаментальних стрибків технології, які б покращили наже життя якісно, чи вивели до зірок, а людей більше і більше, а місця менше і менше. І шо як справді якась божевільна людина, а може і не одна, може організація теж вирішили урівняти кількість народу, але не генно, більш банально, наприклад, за допомогою харчових продуктів, додаючи що їм забажається. Наразі в наших, та і в Європейських гастрономах кількість харчових консервантів, згущувачів, затверджувачів і їм подібних настільки велика, що я дивуюся, як досі роги не ростуть. Ну власне, це і є такий собі процес саморегуляції, бідні люди їдять таку їжу, на яку мають достатньо грошей, тому іноді і дітей мати не можуть. Я вже не беру до уваги усіляку генномодифіковану їжу, котрою годують всіх кому не лінь, і наслідки вживання якої нікому не відомі. І є лише єдине нестиковка в моїй теорії. Здається китайцям та індусам до тих всіх хитрих ходів і маніпуляцій немає і діла, хоча наче і обмежили законодавчо кількість дітей.
Але порівняно з харчовими добавками, ідея Брауна про генномодифікуючі віруси виглядає не так вже і погано.