День 10
День10
Печера Прометея.
Місцевий житель, котрий вказав мені на неі дорогу і дійсно мав рацію, бо це підземне місто справді вражає. Розмір і оформлення перевершує все бачене мною в криму, це і розмір. Залів, ічудове освітлення і відома класична музика. В кінці печери 300 м.річка поякіц плаває човник. Вийшовши з прохолодноі печери в палючу спеку дня ми з великою неохотою поіхали далі до наступноі не менш відомоі печери під Кутаісі, біля села Самтредіа. Там ми мали побачити рештки динозаврів. Оскільки комплекс, а це саме комплекс з оглядового майданчику, печери і ще деяких туристичних принад знову ж таки находився на вершині гори, то була велика ймовірність, що хтось би побачив наші рештки на підйомі. Та якою ж неймовірно Бурхли вою була наша радість, коли випхавши наши бренні тіла нарешті нагору ми дізнались, що за дивним співпадінням обставим саме сьогодні вівторок, і саме сьогодні визідний. Згадавши клятих рептилій, котрі надумали врізати дуба так високо, ми вже думали спускатись вниз, та хлопці проявили впертість і оскільки моі перемовини з охоронцем. Не дали жодной результату, просто обійшли лісом його будку і принаймні потрапили на оглядовий майданчик. Він зроблений повністю зі скла і нависає над прірвою, та з нього видно Кутаісі і Парламент Грузіі, що схожий на космопорт. Дивлячись вниз з висоти зекономлених 6 ларі за вхід я з гордістю згадав, коли саме в заплакав єврей :-)
Отже після часткового провалу плану відвідин другоі печери ми подалися в Кутаісі, де на нас чекала чудова несподіванка.виявляється в цей день потягу на батумі вже не буде. А буде він лише наступного ранку. Постала дилема між 160 км своім ходом до моря, або потягом в ранці. І звісно ми вибрали.. Третій варіант, провели перемовини з водієм того самого форда транзіта, котрих в Грузіі тищі.. І домовились, що він відвезе нас наступного ранку, а ми тим часом стали табором за 10 км на околицях Кутаісі біля старовинного православного монастиря. Звісно він був відвіданий, афото зроблені і будуть засвічені пізніше. Про те ж, як ми зустріли місцевого жителя Автанділа, з котрим було винищено 10 і куплено ще 12 літрів вина, а також бринзи, молока і хліба наступного разу.
Печера Прометея.
Місцевий житель, котрий вказав мені на неі дорогу і дійсно мав рацію, бо це підземне місто справді вражає. Розмір і оформлення перевершує все бачене мною в криму, це і розмір. Залів, ічудове освітлення і відома класична музика. В кінці печери 300 м.річка поякіц плаває човник. Вийшовши з прохолодноі печери в палючу спеку дня ми з великою неохотою поіхали далі до наступноі не менш відомоі печери під Кутаісі, біля села Самтредіа. Там ми мали побачити рештки динозаврів. Оскільки комплекс, а це саме комплекс з оглядового майданчику, печери і ще деяких туристичних принад знову ж таки находився на вершині гори, то була велика ймовірність, що хтось би побачив наші рештки на підйомі. Та якою ж неймовірно Бурхли вою була наша радість, коли випхавши наши бренні тіла нарешті нагору ми дізнались, що за дивним співпадінням обставим саме сьогодні вівторок, і саме сьогодні визідний. Згадавши клятих рептилій, котрі надумали врізати дуба так високо, ми вже думали спускатись вниз, та хлопці проявили впертість і оскільки моі перемовини з охоронцем. Не дали жодной результату, просто обійшли лісом його будку і принаймні потрапили на оглядовий майданчик. Він зроблений повністю зі скла і нависає над прірвою, та з нього видно Кутаісі і Парламент Грузіі, що схожий на космопорт. Дивлячись вниз з висоти зекономлених 6 ларі за вхід я з гордістю згадав, коли саме в заплакав єврей :-)
Отже після часткового провалу плану відвідин другоі печери ми подалися в Кутаісі, де на нас чекала чудова несподіванка.виявляється в цей день потягу на батумі вже не буде. А буде він лише наступного ранку. Постала дилема між 160 км своім ходом до моря, або потягом в ранці. І звісно ми вибрали.. Третій варіант, провели перемовини з водієм того самого форда транзіта, котрих в Грузіі тищі.. І домовились, що він відвезе нас наступного ранку, а ми тим часом стали табором за 10 км на околицях Кутаісі біля старовинного православного монастиря. Звісно він був відвіданий, афото зроблені і будуть засвічені пізніше. Про те ж, як ми зустріли місцевого жителя Автанділа, з котрим було винищено 10 і куплено ще 12 літрів вина, а також бринзи, молока і хліба наступного разу.