І цей пост я також залишу без назви
Ну что же, графа Монте Кристо из меня не вышло.
Придётся теперь переквалифицироваться в управдомы. (с)
Це слова Остапа Бендера після його абсолютно безглуздої спроби переходу румунського кордону. Те ж саме я зараз відчуваю по відношенню до України. Цей нарід мав другу нагоду за останні 9 років повернути хід історії в більш сприятливий для себе напрямок. В першому випадку навіть трошки вдалося, але розслабившися та безнадійно увіровавши в придуркуватого та нарцистичного месію (каюсь - сам вірив) проїбав усе, що так тяжко здобував. І винуватити у цьому нарід України може тільки самого себе. Тут як в спорті - важко стати чемпіоном. Ще важче - в наступному сезоні захистити чемпіонський титул. Цього зробити не вдалося, і історія повернулася до українського народу тим, чим в рюскіх казках хата на курячих ножках зазвичай повертається до лісу.
Другий свій шанс Україна втратила минулого вікенду. Замість того, шоби рознести на друзки Банкову та кабмін, спалити в вафлі Межигір,я з усіми золотими унітазами та унітазними вершниками (ау, жителі закарпатської та франківської областей - вас же ж більше 2-ох мільонів!), мільони людей по всій країні стали заручниками гри бізнес-кіл, інтерес яких просто полягав у відсуненні від корита деяких колег та тиску на Папу. Мені просто шкода тих студентів, які пропускають заняття, мерзнуть на морозі, витрачають останні кошти на поїздку до Києва. Мені шкода тих матерів, які не сплять вночі, тому шо бояться, що безголовий і безжалісний беркут поб,є насмерть їх дітей. Мені шкода мільйонів наївних думок, мрій та планів на краще майбутнє. Просто декілька багатих буратінок використали цих людей у власних інтересах. А срані лідери такої самої сраної гоппа-зиції підтерлися цими людьми, так як відробляють свої сьогоднішні та майбутні привілеї, доступ до корита, ет сетера. Тепер це все вже історія. Не така вдала, як 9 років назад. Безумовно, майдан ще якийсь час по інерції триватиме. Але у те, що спалахне іскра - я не вірю. Хіба би Папі у голову сеча вдарила і він наробив помилок у вигляді різких рухів. Але навіть для того, щоби оця жевріюча іскра запалала, потрібен хтось, хто з неї міг би роздмухати вогонь. Просто кажучі - лідер, за яким пішов би натовп. Людина, яка би повела за собою цей натовп. З планом дій, розрахунком. Адже натовп - це усього лишень сіра маса, стадо, яким треба керувати, і яке само по собі, без поводиря, ні на що не здатно. Я такого лідера не бачу...
Замість епілогу. Остап Бендер, з цитати якого я почав, казав: "вєдь єслі єсть в странє дєнєжние знакі, значіть должни бить люді, у которих їх много". Давайте пам,ятати, що ці люди, у котрих багато "дєнєжних знаков", вирішують в країні дуже багато (якщо не все) і використовують натовп у своїх цілях. Але інколи цих людей можна використовувати і у своїх цілей. Це продемонстрував Остап Бендер. Просто для цього треба деякі риси, яких українська нація ще не набула. Але я дуже хочу вірити, що колись набуде.
Придётся теперь переквалифицироваться в управдомы. (с)
Це слова Остапа Бендера після його абсолютно безглуздої спроби переходу румунського кордону. Те ж саме я зараз відчуваю по відношенню до України. Цей нарід мав другу нагоду за останні 9 років повернути хід історії в більш сприятливий для себе напрямок. В першому випадку навіть трошки вдалося, але розслабившися та безнадійно увіровавши в придуркуватого та нарцистичного месію (каюсь - сам вірив) проїбав усе, що так тяжко здобував. І винуватити у цьому нарід України може тільки самого себе. Тут як в спорті - важко стати чемпіоном. Ще важче - в наступному сезоні захистити чемпіонський титул. Цього зробити не вдалося, і історія повернулася до українського народу тим, чим в рюскіх казках хата на курячих ножках зазвичай повертається до лісу.
Другий свій шанс Україна втратила минулого вікенду. Замість того, шоби рознести на друзки Банкову та кабмін, спалити в вафлі Межигір,я з усіми золотими унітазами та унітазними вершниками (ау, жителі закарпатської та франківської областей - вас же ж більше 2-ох мільонів!), мільони людей по всій країні стали заручниками гри бізнес-кіл, інтерес яких просто полягав у відсуненні від корита деяких колег та тиску на Папу. Мені просто шкода тих студентів, які пропускають заняття, мерзнуть на морозі, витрачають останні кошти на поїздку до Києва. Мені шкода тих матерів, які не сплять вночі, тому шо бояться, що безголовий і безжалісний беркут поб,є насмерть їх дітей. Мені шкода мільйонів наївних думок, мрій та планів на краще майбутнє. Просто декілька багатих буратінок використали цих людей у власних інтересах. А срані лідери такої самої сраної гоппа-зиції підтерлися цими людьми, так як відробляють свої сьогоднішні та майбутні привілеї, доступ до корита, ет сетера. Тепер це все вже історія. Не така вдала, як 9 років назад. Безумовно, майдан ще якийсь час по інерції триватиме. Але у те, що спалахне іскра - я не вірю. Хіба би Папі у голову сеча вдарила і він наробив помилок у вигляді різких рухів. Але навіть для того, щоби оця жевріюча іскра запалала, потрібен хтось, хто з неї міг би роздмухати вогонь. Просто кажучі - лідер, за яким пішов би натовп. Людина, яка би повела за собою цей натовп. З планом дій, розрахунком. Адже натовп - це усього лишень сіра маса, стадо, яким треба керувати, і яке само по собі, без поводиря, ні на що не здатно. Я такого лідера не бачу...
Замість епілогу. Остап Бендер, з цитати якого я почав, казав: "вєдь єслі єсть в странє дєнєжние знакі, значіть должни бить люді, у которих їх много". Давайте пам,ятати, що ці люди, у котрих багато "дєнєжних знаков", вирішують в країні дуже багато (якщо не все) і використовують натовп у своїх цілях. Але інколи цих людей можна використовувати і у своїх цілей. Це продемонстрував Остап Бендер. Просто для цього треба деякі риси, яких українська нація ще не набула. Але я дуже хочу вірити, що колись набуде.