22 кадри: Новий Орлеан: Французький Квартал
Вважається, що почався Новий Орлеан з місця, яке зараз носить назву Французький Квартал. Заснували його ніби як французи-каджуни - вигнанці з Акадії. З цього приводу існує ціла низка доволі протиречних думок та ведуться дискусії: хто, куди, звідки і як. Єдине, що з цього всього є цікавим і не надто рекламується та обговорюється, це те, що насправді Французький Квартал не є ніяким французьким. Тобто, спочатку - так, жили там французи. Але так як французи взагалі були не дурні залити сливу, а також тому що Н. Орлеан був доволі розпусним містом, оригінальний Французький Квартал ці мудозвони спалили по пьяні. Відбудовували його вже іспанці, тому архітектура його суттєво відрізняється від французької, і є звичайною іспанською неоколоніальною, дуже подібною до пуерто-ріканської.
Сьогодні Французький Квартал оточений з усіх сторін сучасним містом, тому часто зустрічаються ось такі несподівані поєднання:
Сьогодні в Кварталі ніхто не живе, окрім туристів, які приїзжають сюди вперше і не отримали порад від своїх більш досвідчених колег.
З огляду на те, який вночі в Кварталі стоїть гармидер, особливо в районі Бурбона, спати там нереально. Тому розумні люди селяться
в готелях в 10-15 хвилинах ходу від Кварталу. Дуже важливо, що перші поверхі будинків ніхто не віддав під блядські міні-маркети та
генделики. Дозволені тут тільки автентичні тематичні кнайпи та забігайливкі в хорошому значенні цього слова.
Тому гуляти тут дуже приємно.
Типова іспаньска неоколоніальна архітектура: високі вузькі вікна та двері, обов,язкові ставні - в Орлеані 9 місяців на рік - літо.
Непомальований будинок - непритаманний ані французькій, ані іспаніській архітектурі. Це вже англійці будували, але із збереженням
інших архітектурних традицій.
Головна фіча, яка відрізняє іспанську архітектуру Орлеану від решти іспанської неоколоніальної - це балкони.
Іспанці взагалі не надто великі поціновувачі балконів, і це явище явно французьке.
Балкони, звісно, мусять бути орнаментовані
І обов,язково (при можливості) - кутовими, даючи можливість для огляду усього перехрестя :-)
Так як в Орлеані 9 місяців на рік літо, балкони максимально обкладені живими квітами
І не тільки балкони
Інколи по балконам можна перейти з одного будинку в інший. Дуже зручно в деяких ситуаціях :-)
Щодо питання танців на майдані Конго. Вірніше - їх географічного походження.
Поруч - Сент Джеймс Сквеа. Місце збору неформалів та всяких шарлатанів, які передбачать вашу долю по кредитній історії
картам та долоні
Все це відбувається навпроти Кабільдо - музею, в який тяжко потрапити (тому що важко знайти вхід :-)
Вінчає цю площу собор святого Луї.
Для Північної Омерики цей не надто багатий на архітектурну вигадку собор є шедевром
Через дорогу, практично навпроти собору, богохульники збудували пивзавод. Пити ту отраву неможливо.
Мені дуже імпонує, що старі будови ніхто не розмальовує в ідіотські кольори, придатні хіба що для
дитячої розмальовки, як це зробили в Україні. Бо коли я іду Києвом, Фраником та Львовом мені хочеться
ригати від тих кольорів, які роблять реально прекрасну архітектуру штучною.
Верх ідіотизма - вбахати вікна-пакети. Як на мене кусок фанери чи двері виглядають набагато більш автентично
і природніше.
Ага, ледь не забув - фішка будинків в Французькому Кварталі - перекошеність (дивимось на поперечну балку).
Дітися від цього нікуди - місто збудовано прямісінько на болотах.
Ну, принаймні, двері мають бути перекошеними :-)
Сьогодні Французький Квартал оточений з усіх сторін сучасним містом, тому часто зустрічаються ось такі несподівані поєднання:
Сьогодні в Кварталі ніхто не живе, окрім туристів, які приїзжають сюди вперше і не отримали порад від своїх більш досвідчених колег.
З огляду на те, який вночі в Кварталі стоїть гармидер, особливо в районі Бурбона, спати там нереально. Тому розумні люди селяться
в готелях в 10-15 хвилинах ходу від Кварталу. Дуже важливо, що перші поверхі будинків ніхто не віддав під блядські міні-маркети та
генделики. Дозволені тут тільки автентичні тематичні кнайпи та забігайливкі в хорошому значенні цього слова.
Тому гуляти тут дуже приємно.
Типова іспаньска неоколоніальна архітектура: високі вузькі вікна та двері, обов,язкові ставні - в Орлеані 9 місяців на рік - літо.
Непомальований будинок - непритаманний ані французькій, ані іспаніській архітектурі. Це вже англійці будували, але із збереженням
інших архітектурних традицій.
Головна фіча, яка відрізняє іспанську архітектуру Орлеану від решти іспанської неоколоніальної - це балкони.
Іспанці взагалі не надто великі поціновувачі балконів, і це явище явно французьке.
Балкони, звісно, мусять бути орнаментовані
І обов,язково (при можливості) - кутовими, даючи можливість для огляду усього перехрестя :-)
Так як в Орлеані 9 місяців на рік літо, балкони максимально обкладені живими квітами
І не тільки балкони
Інколи по балконам можна перейти з одного будинку в інший. Дуже зручно в деяких ситуаціях :-)
Щодо питання танців на майдані Конго. Вірніше - їх географічного походження.
Поруч - Сент Джеймс Сквеа. Місце збору неформалів та всяких шарлатанів, які передбачать вашу долю по кредитній історії
картам та долоні
Все це відбувається навпроти Кабільдо - музею, в який тяжко потрапити (тому що важко знайти вхід :-)
Вінчає цю площу собор святого Луї.
Для Північної Омерики цей не надто багатий на архітектурну вигадку собор є шедевром
Через дорогу, практично навпроти собору, богохульники збудували пивзавод. Пити ту отраву неможливо.
Мені дуже імпонує, що старі будови ніхто не розмальовує в ідіотські кольори, придатні хіба що для
дитячої розмальовки, як це зробили в Україні. Бо коли я іду Києвом, Фраником та Львовом мені хочеться
ригати від тих кольорів, які роблять реально прекрасну архітектуру штучною.
Верх ідіотизма - вбахати вікна-пакети. Як на мене кусок фанери чи двері виглядають набагато більш автентично
і природніше.
Ага, ледь не забув - фішка будинків в Французькому Кварталі - перекошеність (дивимось на поперечну балку).
Дітися від цього нікуди - місто збудовано прямісінько на болотах.
Ну, принаймні, двері мають бути перекошеними :-)