22 кадри: Мириканське село, частина третя: ріка
В житті мириканського реднека, попри всю задроченість його життя, є віддушина, яку навіть законна жінка не
має права відобрати - це річка. Як тільки у нього випадає нагода чи вільна хвилина, реднек чіпляє моторку
до свого трака і ломиться до води. Порозсікати на високій швидкості по ріці (вода практично стояча),
порозкидати сітки та інші легальні і не дуже снасті і розпити баночку бадвайзера у прихованій затоці -
верх мрій реднека.
Реднеком у мене стати не вийшло. Я абсолютно не відповідав критеріям - я не їздив на траку, замість
моторки у мене каяк, та й рушниці теж ніколи не було. Але присутність ріки в п,яти хвилинах
їзди від дому мене приваблювала. Отже, як виглядає місце культурного дозвілля мириканського реднека
Восьма ранку, погода на букву "х" (тільки що скінчився дощ), але дехто вже на воді.
Всюди в парку вздовж ріки є павільйони, де можна збирати натовп. Для цього треба попередньо узгоджувати такі моменти
з місцевим "водяним"
Зазвичай в таких павільйонах справляють Дні Народження. Пепсі (бо автомат кока-коли в селі поломаний - ви пам,ятаєте з минулого
репортажу) лиється рікою. Щоб діти не заважали - для них є дитячий майданчик.
І ще один.
І ще один. Часто туди разом з дітьми відправляють і жінок. Реднек в цьому плані - мириканський варіант джігіта.
Сама ріка. Оті дерева на протилежному боці - це не протилежний беріг ріки - це острів посеред ріки. Якщо придивитися добре, то на
задньому плані це помітно. Відстань навіть до острова достатня - мені щоби дістатися туди на супершвидкому "Capri", потрібно більше
п,яти хвилин (гребу я, без лишньої скромності - на КМС точно).
Частина парка обладнана для кемпінга, включаючи джерело питної води на кожній стоянці. вартість - 19 доларів в добу.
Не з людини, а за стоянку.
Для тих, кому дуже треба, а в ліс іти страшно - спеціально обладнані вбиральні.
Для неграмотних роблять малюночки, шоб, не дай боже, не поплутали
Крім самого сральника, є навіть душ (працюючий). Правда вода не дуже тепла. Але коли на вулиці температура в межах 25-40
градусів, це не дуже проблематично
Є навіть електрчина сушилка
А у кого сушняк, а з собою немає - окреме джерело питної води.
У рікі є багато рукавів, заток, притоків і т.д. Там сама шикарна рибалка. Це було моє улюблене місце рибалки, коли я тут жив.
Імпровізований "док" для спуску каяка на воду повністю заріс у мою відсутність...
Під веслом - справді павутиння.
Пакую все необхідне для рибалки - спінінг та баняки (про баняки не буду розписуватися - докладно є тут). Буду прориватися через
зарослі
Цілу ніч і майже весь ранок лив дощ. Рибалки знають - самий хєровий для рибалки час - після дощу. Особливого кльову я не
очикував.
Хоча брало доволі непогано, але самий дріб,язок - до 1,5 кг.
Обов,язково хочу показати місцевий варіант нашого карася - тут його називають "бр(і)им". Дуже гарна риба, що належить до
сімейства риби-сонця. Але навіть цей "карась" має зуби, чим віддалено нагадує піранью :-)
Все що, наловив - відпустив назад. Не люблю річкову рибу.
Як завжди мене переслідують дивні комахі.
А це хурма. Плоди зараз трошки більші за сливку, але на вересень-жовтень підростуть і пожовтіють. Реднеки їх не їдять чомусь.
Тому конкуренції у мене не було жодної. Треба буде неодмінно приїхати туди восени ще раз.
має права відобрати - це річка. Як тільки у нього випадає нагода чи вільна хвилина, реднек чіпляє моторку
до свого трака і ломиться до води. Порозсікати на високій швидкості по ріці (вода практично стояча),
порозкидати сітки та інші легальні і не дуже снасті і розпити баночку бадвайзера у прихованій затоці -
верх мрій реднека.
Реднеком у мене стати не вийшло. Я абсолютно не відповідав критеріям - я не їздив на траку, замість
моторки у мене каяк, та й рушниці теж ніколи не було. Але присутність ріки в п,яти хвилинах
їзди від дому мене приваблювала. Отже, як виглядає місце культурного дозвілля мириканського реднека
Восьма ранку, погода на букву "х" (тільки що скінчився дощ), але дехто вже на воді.
Всюди в парку вздовж ріки є павільйони, де можна збирати натовп. Для цього треба попередньо узгоджувати такі моменти
з місцевим "водяним"
Зазвичай в таких павільйонах справляють Дні Народження. Пепсі (бо автомат кока-коли в селі поломаний - ви пам,ятаєте з минулого
репортажу) лиється рікою. Щоб діти не заважали - для них є дитячий майданчик.
І ще один.
І ще один. Часто туди разом з дітьми відправляють і жінок. Реднек в цьому плані - мириканський варіант джігіта.
Сама ріка. Оті дерева на протилежному боці - це не протилежний беріг ріки - це острів посеред ріки. Якщо придивитися добре, то на
задньому плані це помітно. Відстань навіть до острова достатня - мені щоби дістатися туди на супершвидкому "Capri", потрібно більше
п,яти хвилин (гребу я, без лишньої скромності - на КМС точно).
Частина парка обладнана для кемпінга, включаючи джерело питної води на кожній стоянці. вартість - 19 доларів в добу.
Не з людини, а за стоянку.
Для тих, кому дуже треба, а в ліс іти страшно - спеціально обладнані вбиральні.
Для неграмотних роблять малюночки, шоб, не дай боже, не поплутали
Крім самого сральника, є навіть душ (працюючий). Правда вода не дуже тепла. Але коли на вулиці температура в межах 25-40
градусів, це не дуже проблематично
Є навіть електрчина сушилка
А у кого сушняк, а з собою немає - окреме джерело питної води.
У рікі є багато рукавів, заток, притоків і т.д. Там сама шикарна рибалка. Це було моє улюблене місце рибалки, коли я тут жив.
Імпровізований "док" для спуску каяка на воду повністю заріс у мою відсутність...
Під веслом - справді павутиння.
Пакую все необхідне для рибалки - спінінг та баняки (про баняки не буду розписуватися - докладно є тут). Буду прориватися через
зарослі
Цілу ніч і майже весь ранок лив дощ. Рибалки знають - самий хєровий для рибалки час - після дощу. Особливого кльову я не
очикував.
Хоча брало доволі непогано, але самий дріб,язок - до 1,5 кг.
Обов,язково хочу показати місцевий варіант нашого карася - тут його називають "бр(і)им". Дуже гарна риба, що належить до
сімейства риби-сонця. Але навіть цей "карась" має зуби, чим віддалено нагадує піранью :-)
Все що, наловив - відпустив назад. Не люблю річкову рибу.
Як завжди мене переслідують дивні комахі.
А це хурма. Плоди зараз трошки більші за сливку, але на вересень-жовтень підростуть і пожовтіють. Реднеки їх не їдять чомусь.
Тому конкуренції у мене не було жодної. Треба буде неодмінно приїхати туди восени ще раз.